Basic HTML Version
Науковому Товаристві, Богословській Академії та в Студійному
Унійному Інституті ім. Рутського з прекрасною бібліотекою при
вул. Петра Скарги, під управою ігумена Климентія.
Не раз я був здивований його геніяльною пам'яттю, наприклад
казав лагідним голосом: „Ідіть, прошу,до другого чи іншого ряду
полиць, на п'ятій чи іншій полиці, з лівого чи правого краю, вийміть
таку-то там книжку, однак, прошу, поставити її пізніше на те саме
місце". Я злякався, чи запам'ятаю належне місце витягненої
книжки і скоренько зазначив на записнику її положення. Одначе це
не сховалося від бистрого, хоч лагідного погляду Митрополита,
який лиш легко усміхнувся. Проте вершком мого здивування було,
коли Митрополит велів розгорнути якусь книжку на якусь бажану
йому сторінку та просив переписати чи перекласти певну її частину.
Тоді я був цілковито приголомшений його знанням та геніяльною
пам' яттю. Чув я вже перед тим від інших людей про його
надзвичайну пам'ять, одначе, тяжко мені було повірити, що він міг
пам'ятати такі дрібні деталі, як навіть сторінки не одної, але
багатьох книжок, про що я вже сам переконався, працюючи для
нього. Деякі отці говорили мені, що Митрополит знає кожну
парохію, кожного пароха, його родинні обставини, його мораль
ний і фінансовий стан, а навіть мав знати поіменно вдів по
священиках, які приходили до нього за допомогою.
При кінці грудня 1936 року Митрополит дав мені доручення
приготовити відповідний матеріял про В. Рутського, бо він
потребував його для привітального листа для Святочної академії
для відзначення 300-ліття смерти його Великого Попередника, що я
й зробив. Готовий привіт Митрополит Андрей передав єпископові
Будці, який на початку святочної академії відчитав його під бурхли
ві оплески присутніх учасників на цій академії. Сама академія
відбулася 21-го березня 1937 року в залі Великого Театру.
Присутніми на академії, крім єпископа І. Бучка, були духовенство,
сестри, питомці та шкільна молодь. Отець-ректор Йосиф Сліпий
дав обширну наукову доповідь про великого Митрополита. В
мистецькій частині, крім хору питомців, співав також знаменитий
львівський хор „Боян". Були також сольові партії. На слідуючий
день праці я мав довшу розмову з Митрополитом про цю імпрезу, а
передовсім про доповідь Отця-ректора, яка дещо полегшила працю
самого Митрополита про В. Рутського. Бувало Митрополит часом
питав мене мою думку на якусь тему, справу чи історичну особу. Він
ніколи не сказав, що я помиляюся, якщо так і було, але лагідно
казав: „Думаю, що дана справи інакше мається", чи „Дана особа не
така, як здається,але..."
Дуже часто Митрополит випитував мене про поступ моєї
магістерської праці, а відтак докторської. Цікавили його предмети,
102