навпаки... так що й повна злука двох українських вірозизнань
виглядала б так, що радше треба говорити про підчинення гр-
католиків під власть київського Патріярха під умовою, щоб він
прийняв вселенську віру, себто православія перших сімох Вселен
ських Соборів, доповнених рішеннями Вселенських Соборів від X
ст. до найновійших часів".
Тому Митрополит Андрей рішив написати науковий твір —
біографію свого великого попередника, яка мала б бути навіть
початком його канонізаційного процесу. Про це думав вже давніше
взагальному архимандрит М. Смотрицький. Це мала б бути перша
повна наукова праця, бо передше він видав деякі трактати з
філософії, аскетики, переклади св. Василія Великого, безліч
послань, рефератів, доповідей (в Римі, Велеграді, Бельгії), які є
розсіяні по різних журналах чи архівах.6) Сам Митрополит міг
бути великим науковцем, мав всі дані для того, був надзвичайно
здібний до науки (три докторати: право, філософія і теологія), мав
знання 12-ти мов, багато читав, подорожував, був любителем і
знавцем мистецтва, а передовсім мав надзвичайну пам'ять! Проте,
він не мав часу на стисло наукову працю. Сама львівська дієцезія
нараховувала коло 2,000.000 душ. Візитації парохій, службова та
приватна кореспонденція, видвідини, авдієнції, засідання, конферен
ції, а навіть виклади аскетики для богословів, — це все не давало
йому можливости сконцентруватися над однією солідною науко
вою працею. Щойно в ліжку міг читати часописи.
Коли Митрополит вже почав працю над В. Рутським, передав
багато епархіяльних справ різним референтам капітули, а сам
рішав тільки вийнятково важні справи. Він постановив віддатися
науковій справі, до якої за співробітника покликав мене, з чого я був
невимовно врадуваний. Не марнуючи часу, я подав прохання в
деканат університету, де мусів вислухати ще деякі додаткові
предмети під проводом о. Умінського, між іншим — дуже
культурної людини. Він дав мені до вибору кілька тем для
докторської дисертації, з яких я вибрав біографію про Митропо
лита Атаназія Шептицького (1715-1746). Я був певний, що знайду
багато матеріялів у архівах св. Юра, в родинному маєтку графів
Шептицьких в Прилбичах, в Богословській Академії (де я під час
студій нишпорив), а також у величавій модерній бібліотеці — архіві
ОО. Студитів при вулиці Петра Скарги, де незрівняним архіварем
був проф. Шендрик.
7
) Слідуючого дня почав я працю у Митропо-
6) Після смерти Митрополита совєти зарабували всю його кореспонденцію,
рукописи та книжки і держать під „ключем", доступ до яких досі можливий тільки
довіреним „борзописцям".
7) Проф. Шендрик (не ген. Шандрук) походив з Великої України. Зараз після
наїзду на Галичину большевики зразу його спіймали. Митрополит просив мене
І 00