Basic HTML Version
загадковим було для мене, що він знав, що моя мати — вдовиця і що
я пробивався в гімназії при допомозі побічних доходів (на шкільну
оплату), уділяючи лекції слабшим студентам або граючи в різних
оркестрах як клярнетист або саксофоніст. Пояснював я собі це тим,
що він мусів мати ці інформації від отця пароха Левандівки В.
Прийми, одначе я помилився, про що скажу пізніше..5)
На мою велику радість, під час цих перших відвідин Митропо
лит Андрей дозволив мені вписатися до Львівського університету.
Ще більше я був заскочений його пропозицією, коли спитав мене, чи
мав би я охоту й час працювати для нього як секретар по науковій
ділянці за невеличкою винагородою (100 золотих місячно). Я
очевидно, змісця прийняв цю пропозицію й зразу спитав, коли мав
би почати цю працю й на чому вона мала б полягати. Він делікатно
спитав, чи не маю якихсь родинних перешкод, а якщо ні, можу
відразу починати за таким порядком: кожного дня о годині 8:30
ранку я повинен бути в його канцелярії із записником, вислухати
його вказівок, а опісля, залежно від поділу годин викладів на
університеті, вишукувати різні книжки, рукописи та документи в
наукових українських і польських інституціях, архівах і бібліоте
ках, які мали б якенебудь відношення до митрополита В. Рутського
або його доби. Кожного дня мав я працювати для Митрополита
приблизно 4-6 годин. Тоді я довідався, що крім мене дозвіл на
докторанта з мого річника одержав дуже здібний поет Р. Дурбак.
Митрополит Андрей був великим знавцем історії східньої, а
передовсім української Церкви. Його полонила ідея унії та
українського патріярхату, яка була вже дуже близька до здійснення
300 літ тому. Хоч це були двадцяті роки XVII століття (перед
злощасним Переяславом), коли на Україні релігійна боротьба
досягала свого вершка, що багато коштувало та коштує до сьогодні
українському народові. В тих часах правобережна Україна була
з'єднана з Римом і тоді була нагода з'єднати решту України тим
більше, що зверхник Української Православної Церкви царгород-
ський патріярх був у повному упадку. Це ствердив велетень духу
архиєпископ Мелетій Смотрицький, який вернувся з подорожі на
Сході. Тоді була ідея українського православного духовенства
(митрополит Йов Борецький, архимандрит Петро Могила й інші),
щоб перенести царгородського патріяха з Царгороду до Києва, на
що турецький уряд з політичних та економічних причин не
погодився. Була це ідея на дальшу мету, щоби протиставитися
московському патріярхатові, який був створений 1589 року і який
відразу забажав підпорядкувати собі Українську Православну
5) В перший день окупації москалі піймали отця Прийму на вулиці Львова і
слід по ньому пропав. Про це розказувала мені його дружина.
98