Page 92 - ukr

Basic HTML Version

додатній вплив на відношення отця ректора до мене відносно моїх
студій на польському університеті, про що пізніше.
За часів панування Австрії в Галичині Львівський університет
мав, між іншим, Богословський Відділ, в якому виклади для
українців відбувалися рідною мовою. Митрополит вже 1905 року
хотів створити вищу українську богословську школу з правом
надавання дипломів магістра та доктора. Польські єпископи,
маючи великий вплив у Відні, вчинили спротив цьому. Тому
Митрополит так, як митрополит В. Рутський, посилав здібніших
студентів за кордон: до Італії, Австрії, Німеччини, Швайцарії і тому
подібне, щоб абсольвентами тих шкіл обсадити важні становища в
адміністрації Епархії, в Духовній Семінарії, в гімназіях, в унійній
праці тощо. Такими визначними отцями докторами були, між
іншим, Боцян, Галущинський, Масцюх, Мишковський, Пелеш.
Митрополит не дав за виграну й удруге, в
1910
році, звернувся в
Палаті Вельмож у Відні, якої він сам був членом, з проханням про
відкриття українського університету з богословським відділом у
Львові. Очевидно поляки, маючи владу в Галичині, зняли бучу
проти цього проекту. Однак цісар прихилився до просьби Митро­
полита і видав декрет 1913 року про заснування нашого універси­
тету
1 /IX
в
1916
році. На жаль, війна перешкодила здійсненню цього
проекту. Дуже можливо, що цей декрет мав також вплив на Москву
почати війну проти Австро-Угорщини.
Польський уряд, перебравши владу в Галичині в 1919 році із
зобов'язанням надати українцям автономію та відкрити українсь­
кий університет у Львові, не додержав цього зобов'язання, а
навпаки — поляки заборонили виклади Богословії українською
мовою й звільнили з праці оо. Т. Мишковського та Т. Галущинсь-
кого за їх відмову присяги вірности (державі) та за відмову
викладати польською мовою. Тому Митрополит Андрей впровадив
1919 року філософічний факультет у Духовній Семінарії на взір
Київської Могилянської Академії, що однак не заступало універси­
тету. Ректорами в Духовній Семінарії стали по черзі: о. Т.
Галущинський, єпископ Боцян, а відтак від 1925 року — Йосиф
Сліпий.Польський уряд у своїй політиці спольщення українців далі
зліквідував вісім українських катедр на університеті і Тайний
український університет у Львові. Взявся уряд також до повільної
ліквідації шкільництва: наприклад — в 1922 році було 3,663
україномовних шкіл, а в 1939 — 496! Закривав уряд деякі не лише
державні українські гімназії, але й приватні. Закривав товариства
„Просвіта", до існуючих ще українських шкіл всував учителів
поляків, які здебільша були „оком та вухом" поліції. Зліквідував по
школах укра їнознавчі предмети, як наприклад, і сторію та
94