Basic HTML Version
не тільки все північне побережжя Африки, але й переступили
Ґібральтарську протоку і дійшли під кордон теперішньої Франції і
щойно у 1492 р. остаточно очистили Піренейський півострів.
Часи змінюються і ми змінюємось з ними, казали античні
римляни. Але нащадки колишніх русичів, чи ще скитів, сколотів
(бо є і така теорія походження українського народу) залишилися на
своїй рідній землі.
Історія України повна світлих і похмурих подій. Ми зазнали вже
княжі крамоли і татарських людей з XIII сторіччя, але й ми
відзначили в минулому році 1000 років заснувавння Христової
Церкви — християнства в Україні. Нам украли княжий період, але
правда, основана на безлічі історичних прецедентів, каже: мож
на оббріхувати світ,
але не всіх і не вічно. Вгорі сказано, що тому
півсторіччя ми соромилися проявів льокального сепаратизму,
замість братерської всеукраїнської єдности. Ми соромимося тих
подій з-перед 70-ти років і тепер, але час притуплює всі почування.
Сьогодні можна вже спокійніше, без давніших пристрастей
згадувати історичні події, навіть дуже негарні, і спокійніше їх
коментувати, аналізувати. Балянс всіх отаких міркувань все ж
додатній. Галицький селянин казав „пережили ми панщину,
переживемо й конституцію", а наддніпрянський колгоспник
додав до цих слів: „...і переживемо совітськую власть". Балянс
аналітичних міркувань додатній тому, що, хоч українські землі
перебувають у соборній неволі і хоч і українська діяспора не
ідеальна, то все ж маємо багато-багато доказів тугости української
людини. І в житті окремої людини, родини і народу таки перемагає
оптимізм як рушійна сила, а не паралізуючий волю песимізм.
Пережили ми татарську навалу і поділ України між історичних
ворогів, пережили голодову облогу за Сталіна й Кагановіча,
переживемо й „перестройку" яка покищо нічого ще не „перестрої-
ла". І будемо змагати до того ідеалу, що схоплений у тузі за
суверенною і соборною країною від Попраду по Дін.
69