Basic HTML Version
ця друга еміграція матеріяльно потребуючим своїм братам з-поза
океану. І все те, що своєю мозольною працею придбали перші
українські піонери, друга еміграція розбудувала далі, скріплюючи
існуючі та засновуючи нові організації, установи, товариства,
видаючи книжки, журнали і газети. Зрозумівши потребу росту своєї
установи, включилась теж друга хвиля української еміграції в жваву
діяльність для Українського Народного Союзу, поширюючи і
розбудовуючи мережу щораз то нових Відділів УНСоюзу,
проявляючи ініціятиву для здійснювання нових ідей, все з метою
покращання розвою цієї установи.
Після Другої світової війни, з початком 1948 року, почався до
Америки шлях третьої еміграції, що в той час прибувала в Америку
вже зовсім відмінним способом. Третя еміграція не прибула
безпосередньо з краю до берегів ЗСА. Вона силою воєнних
обставин зупинилася на заході Европи, що викарбувало на її психіці
деякі характеристичні особливості. Багато з-поміж нових українсь
ких поселенців — це були вояки Української Повстанської Армії,
вояки Української Дивізії Галичина, члени ОУН, — люди, світогляд
яких кристалізував ідеолог українського націоналізму Дмитро
Донцов. Одноразово прибули на цей континент українці з різногра-
нною професією і знанням, люди різного нашарування з багатим
уже політичним досвідом, громадською ерудицією. Тут чекала на
них велика можливість працювати за кермою установ і організацій,
надавати ідеологічний напрямок життю української спільноти на
еміграції, бути рушіями нових ідей, ініціяторами нових починів. І
так воно сталося. Із їхнім приїздом почалось незвичайно активне і
пожвавлене громадське життя — сповнене вітальности в його усіх
ділянках. А з цим Український Народний Союз із включенням
нового напливу сил підіймався на свій повен ріст, зростав у членах,
міцнів авторитетним словом в українській громаді і продовжував
втішатися пошаною не лиш в українських колах, але й серед не
українського світу, ставши динамічною силою, пожвавлювачем
активностей теж у інших товариствах і організаціях.
При кінці 1970-их і в 1980-их років до берегів Америки прибула
і посьогодні прибуває невелика еміграційна хвиля — назвім її
четвертою. Приїжджають сюди поодинокі українські дисиденти-
патріоти, іноді з родиною, що оживляє тутешню українську
громаду новим свіжим акордом. Прибувають до Америки ті, які, не
погоджуючись із деспотичним владуванням совєтського уряду та
його диковинними репресіями, виступили в обороні свободи
української людини, її вільного слова, її релігійних і національних
вольностей. За це їх живосилом, розриваючи з родиною, саджали в
концтабори, в'язниці, у сумнозвісні „психушки", знущались над
60