Basic HTML Version
І знов таке чудове місце з того самого часу:
/
на оновленій землі
Брага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі
Тільки три місяці перед своєю смертю Шевченко знову
висловлює подібні думки, що, якщо б „не Галагани і Кисілі, і
Кочубеї — НогаГ і подібні перевертні, „дядьки отечества чужого",
чи російського „отечества" чи якого іншого, аби лиш не українсько
го..., то не мали б ми поразки. Він пише: якби не похилилися раби,
була б сестра і був би брат". Тобто, якщо не було з зрадників, якщо б
усі працювали в згоді для однієї мети, — то оновилась би земля, і на
ній була б мати і син (і Мати Божа і Син Ісус) була б сестра і брат, як
символ взаємної любови, згоди, єдиномислія.
Шевченкові хочеться вірити в те, що його думки таки
сприймуть колись земляки, чи їх нащадки:
Орю
Свій переліг, убогу ниву,
Та сію слово: добрі жнива
Колись то будуть!
Оце й Шевченків заповіт, щоб ми згадали його незлим тихим
словом. Але не як лицеміри медотечивими устами, а добрими й
корисними для України ділами своїми, щоб із зерна, яке він засіяв,
виросли добрі жнива.
Якщо Шевченківські святкування мали б кінчатись на акаде
міях лише, якщо б ми мали тільки бездушно повторювати вірші та
думки Тараса, —то тоді це все було б непотрібне, зайве; тоді це була
б зневага великого Генія. Гідне святкування нашого Пророка буде
тільки тоді, коли ми не тільки щиро приймемо його ідеї за свої, але й
коли ми намагатимемось перевести їх у життя. Так як бачив
Шевченко колись, так може іще більше тепер —незгода нас руйнує.
Брак братньої любови роз'єднує нас. Брак взаємного вирозуміння
ділить нас на ворогуючі групи. Наші сили дробляться, шані сили
виснажуються в взаємному поборюванні одних одними, з чого
користає тільки наш ворог, і як Шевченко писав, „на Січі мудрий
німець картопельку садить"; „німець", чи інший зайда.
У час нашої Визвольної війни 1917-1921 років, коли ми
стояли віч-на-віч з ворожим наступом, коли траплялась нам золота
нагода відбудувати свою державу, замість одностайно стати і
спільно боротись за спільне діло, ми зробили аж два перевороти в
одному році: один, 29-го квітня 1918 року, а другий півроку пізніше,
42