Basic HTML Version
16-го листопада, і цей другий був кривавий,- полилась братня кров
під Мотивилівкою. Тримались ми засади, що якщо не може бути
України такої, як ми хочемо, то нехай не буде жодної... Яке чуже це
все Шевченкові!
Кілька років тому ми не могли погодитись, щоб спільно
відсвяткувати роковини заснування однієї чи не найбільш заслу
женої української організації двадцятого століття — і святкувань
відбулось двоє, а то й — троє, залежно від місцевости. Проґавили
ми знамениту нагоду погодитись і об'єднатись, забути попередні
сварки, відкинути свої упередження, свою гордість, свої горони. Чи
це сталось у дусі Шевченкових ідей?
Якби ви вчились так, як треба.
То й мудрість би була своя ?
А тим часом з нашої незгоди, з нашого братоненависництва, з
нашого лицемірства користають тільки наші вороги. Тож:
„Схаменіться, Будьте люди, Бо лихо вам буде"...
Якщо, отже, ми дійсно любимо Україну, якщо ми бажаємо їй
добра, якщо ми хочемо, щоб у своїй хаті панувала своя правда і
сила, і воля, — то усуньмо причини наших невдач, дозвольмо
єдиномислію та братолюбію щиро, не лицемірно запанувати в
наших серцях, та станьмо одностайно в обороні поневоленої, але
нескореної батьківщини-України. Це буде найкращий поклін
Шевченкові, який ми колинебудь йому зможемо дати, бо ми
виконаємо один з його найбільших заповітів:
Обмініться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
Ліна Костенко
Кобзар співав в пустелі Кос-Аралу,
у казематах батюшки-царя.
Кайдани, шаленіючи, бряжчали,
щоб заглушити пісню Кобзаря.
А пісня наростала у засланні.
А пісня ґрати розбивала вщент...
Правдивій пісні передзвін кайданів
—
то тільки звичний акомпанемент.
43