Basic HTML Version
Німець скаже:
—
Ви слов'яни .
[А ми відповідаємо:]
—
Слов'яни! Слов'яни!
—
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
Не своїх учених ми слухаємо, не їх твори читаємо і приймає
мо, бо своїх великих людей ми не шануємо, ми не хочемо жодної
самостійности в поглядах, а тільки, мов попуга, повторюємо те, що
якийсь чужинець нам скаже:
„Яне знаю, нехай німець скаже",
або:
Колись будем
І по-своєму глаголать.
Як німець покаже,
А до того й історія
Нам нашу розкаже.
Отоді ми заходимось! .
У тому ж „Посланні" Шевченко знайшов і дійсну причину
наших постійних поразок, браку наших перемог. Як мотто свого
твору під заголовком „До мертвих, живих і ненароджених земляків
моїх в Україні й не в Україні сущих, моє дружнєє посланіє" він дав
слово св. Йоана Богослова: Коли хтось каже:
Я
люблю Бога, а
ненавидить брата свого, той не правдомовець. — Далі у посланні св.
Йоана читаємо: Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той
не може любити Бога, якого він не бачить. І таку ми заповідь
одержали від Нього: 'Хто любить Бога, той нехай любить і брата
свого'.
Значить, брак любови між нами — українцями є первопричи-
ною всіх наших невдач. „Послання" Шевченка є повне закликів до
любови, до братерства:
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою Вкраїну;
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну!
Розкуйтеся, братайтеся!
І зараз же знову звертається до попередньої теми, яка властиво
є тільки частиною всієї проблеми:
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
38