Basic HTML Version
Уродила рута, рута,
—
Волі нашої отрута .
На такій гарній ниві, на так добре справленій землі повинен був
вирости гарний урожай — воля, самостійна держава, та, на жаль,
виросла отрута волі.тобто ціла наша боротьба з різними ворогами
не принесла нам волі. Чому?
Шевченко шукає причин. Зближається Шевченко до правильної
відповіді півтора року пізніше, коли він творить один з найглибших
своїх творів, а саме „Великий Льох". Лірники починають розмову:
Перший:
Що то, сказано
—
ворони:
Уже й помостились,
Мов би для них те сідало
Москалі зробили.
Другий:
А для кого ж? Чоловіка,
Певно, не посадять
Лічить зорі...
Перший:
Ти то кажеш!
А, може, й посадять
Москалика або німця;
А москаль та німець
І там найдуть хлібець .
Що ж цей уривок говорить? А говорить тут Шевченко, на мою
думку, про те, що ми, українці, свого чоловіка не посадимо на
сідало, тобто до свого чоловіка ми рідко коли виявляємо належну
йому пошану чи повагу, зате для чужих, як ось для москалів та
німців —чи тепер американців — завжди ми подив находили й за їх
розум їх вихваляли. Або, як говорить тут, пристосувавши ситуація
до Канади, слухаємо чужого формана, а не послухаємо навіть свого
президента. Цю ж саму думку продовжує вже виразніше Шевченко у
своєму „Посланні", яке написав він несповна два місяці пізніше.
Там читаємо:
Німець скаже: — Ви моголи.
[А ми відповідаємо!
—
Моголи! Моголи!
—
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
37