Basic HTML Version
часопису в Шевченкові дні, які ми в його честь улаштовуємо, дуже
тяжко знайти якусь нову тему.
Але можна і треба підкреслити один аспект його світосприй
мання, одну галузь його політичної доктрини, яка може не аж так
виразно впадає нам у вічі, але яка, без найменшого сумніву, була
невід'ємною частиною Шевченкового політичного „Вірую", бо без
неї Шевченкова думка була б неповна, їй би чогось дуже основного
бракувало; ця думка Шевченкова спеціяльно сьогодні дуже актуаль
на.
Велику любов Тараса до України ми всі знаємо. Він любив її
безмежно і всіх нас закликав її любити:
Свою, Україну любіть,
Любіть її во врем'я люте,
В останню тяжкую мінуту
За неї Господа моліть .
Велике своє бажання, щоб Україна здобула собі волю,
Шевченко засвідчив у багатьох творах:
Встане Україна
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!
А єдиним шляхом до цього є постійне змагання, постійна
боротьба:
Борітеся
—
поборете:
Вам Бог помагає,
За вас сила, за вас воля
І правда святая .
Але у цій нашій боротьбі за самостійне, незалежне життя
чогось бракує. У поемі „Чигирин", написаній з початком 1844 року,
Шевченко тільки стверджує проблему:
За що боролись ми з ляхами?
За що ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра? Засівали,
І рудою поливали,
І шаблями скородили.
Що ж на ниві уродило?
36