Basic HTML Version
найбільше завдання мав виконати, бо в один з найтемніших часів
нашої історії покликав його Бог.
Велике діло наших владик кінця XVI століття зродило врешті-
решт не потрібне нам, тільки на радість ворогам нашим, церковне
роз ' єднання, яке ми покутуємо й досьогодні. Великий зрив
Хмельницького, не зважаючи на великих гетьманів: Виговського,
Дорошенка, Мазепу — закінчився, на превеликий жаль, невдачею,
ліквідацією всієї волі, ліквідацією навіть найменших натяків на
українську державність, і це знову з тієї самої причини: брак
братолюбія і брак єдиномислія, або, як гетьман Мазепа писав, не всі
в один гуж тягнули наші предки, яких Тарас Шевченко, сильно
картаючи, називав „варшавським сміттям" та „граззю Москви".
Діло ж Тараса Шевченка живе й досі. Воно не тільки пробудило
нас у половині XIX століття, але живить нас і сьогодні. І немає
події у нашій історії другої половини XIX та всього XX століття, у
якій ми не могли б зауважити впливу Тараса,або, парафразуючи
Івана Франка, на якій не видно було б печаті Шевченкового духу. І
хоч після Шевченка ми мали чимало великих людей, які дуже багато
для українського політичного, громадського чи церковного життя
зробили, то все таки їх печать не витиснута так глибоко та так
виразно, як Тарасова. Можна б навіть без великого перебільшення
сказати, що якщо не було б Шевченка — то не було б і їх!
Ось тому-то рік-у-рік ми сходимось, щоб звеличати того, якого
можна сміло назвати творцем української нації, бо без національ
ної свідомости нарід не може стати нацією, а цю ж свідомість
розбудив та розвинув у нас перш за все Тарас Шевченко. Немає
української громади, де б дні Тараса не святкували; немає
української хати, де б не було його портрета, де б не було його
„Кобзаря"; немає української дитини, яка б не знала бодай одного
маленького Шевченкового віршика.
І, здається, всі ми знаємо Шевченка; здається, прослухали ми
багато доповідей про нього, десятки, а той кілька десятків їх. Чули
ми про Шевченка-поета, про Шевченка-маляра, про Шевченка-
революціонера, про Шевченка-великого патріота, про Шевченка-
борця за правду, про Шевченка-борця проти кріпацтва, про
Шевченка — звеличника козаччини, про Шевченка —творця україн
ського відродження, про релігійність Шевченка.і так далі і так далі.
Здається, знаємо напам' ять усі історичні та політичні поеми
Шевченка; здається, немає жодної імпрези, де б ми бодай одним
словом — „незлим, тихим словом" не згадали б про Тараса.
І тому кожному, кому припадає велика честь говорити про
нього на академіях чи інших святкуваннях, чи писати статтю до
35