Basic HTML Version
засліпленість вправді була спровокована фанатизмом католицької
Польщі, що намагалася викорінити українську православну віру, а з
нею українську націю. Одначе, українці, як з природи більш
толерантний нарід, відплачувалися подібним фанатизмом тільки у
відокремлених випадках. Вчинок Ґонти тим більш неоправданий і
жорстокий, що він сам був первопричиною цієї трагедії своїм
одруженням з католичкою, і за її материнське виховання велить
розплачуватися синам.
ЯРЕМА ГАЛАЙДА
Хоч і не провідною, але зате геройською постаттю є серед
гайдамаків Ярема Галайда. Він — безбатченко, вродливий,
поставний парубок, що поневірявся як наймит у жида-шинкаря в
містечку Вільшані. Нагинався під коверзування свого пана, мусів
терпіти такі образи, як „хамів син" тощо, хоч вдачею був він
потенційний козак. Почувши про гайдамаків, він думає вступити в
їхні ряди, добути багатство й славу — стати паном.
Після з'єднання з гайдамаками, Ярема переродився духово.
Відчув, що йому „виросли крила, що неба достане, коли полетить".
Він стає борцем-героєм за народну справу, за національні ідеали,
месником за смерть батька своєї нареченої титаря з Лисянки.
Відвагою й завзяттям у боротьбі з ворогами Ярема звертає на себе
увагу Залізняка і той визнає його формально козаком, вписує в
козацький реєстр, давши йому прізвище „Галайда". Як справжній
козак-герой, Ярема стає пострахом для поляків. „Кати ляхи
трусилися, мліли, Як хто скаже про Галайду", — оповідає його
суджена Оксана.
Справді по-козацьки вив'язується Галайда із своїх військових
обов'язків, які ставить понад особисте, родинне щастя. Повінчав
шись нарешті після незвичайних труднощів із своєю улюбленою
Оксаною, він покидає її вже того самого дня й вертається до війська,
„кончати ляхів". (Козацька девіза в „Енеїді" Котляревського: „Де
общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку; Лети повинность
ісправлять").
ГЕТЬМАНИ
Богдан Хмельницький
Третя, найвища категорія провідників у поемах Шевченка — це
українські гетьмани й державні мужі. їх ділить він на добрих і
лихих. До перших зараховує Шевченко тих гетьманів і отаманів
патріотів, що боронили волю й самостійність України від Москви:
Петра Дорошенка, Павла Полуботка, Костя Гордієнка, Семена
Палія, Петра Калнишевського, Івана Лободу. До другої категорії
29