Basic HTML Version
Анатолій, як приголомшений, потиснув пухку руку незнайом
ця.
— Як доречно ти приніс квіти, — продовжувала господиня
дому. — У нас з Ричардом сьогодні заручини. Я хотіла зробити тобі
несподіванку. Ти вже мені давно казав, щоб я почала нове життя. То
я й вирішила — виходити заміж.
Так, це була велика несподіванка! Анатолеві впало в очі, що ця
дорога йому жінка ще менш підходила манірному нареченому, ніж
її покійному чоловікові. Тільки тепер він помітив на її лівій руці
новий перстень з великим діямантом, а на столі в їдальні — другу
пишну китицю таких же червоних троянд, як ті, що він приніс.
Зоя Когут
ШЕВЧЕНКОВІ
(уривок)
Ти жив, горів. Ти не вкладався в рамки
Ні завтра, ні сьогодні, ні колись.
Твої і дні, і ночі, і світанки
Тобою до нестями прожились.
І вже ніхто їх так не перемріє!
І вже ніхто їх так не проживе!
Замовкла пісня, пісня Гамалії
Мовчить і Візантія не реве...
Усе мовчить!... Ні! Ще Вкраїна родить
Сміливців не заляканих ніким!
Ще не замовкло в нашому народі
Твоє Послання ,,Мертвим і живим..."
178