Basic HTML Version
цьому вела північно-американська, а вслід за нею майже вся
західньо-европейська преса.
Німецький уряд намагався спростувати пропаганду стосовно
створення української держави. Задля цього 7-го жовтня 1938
року було оприлюднено директиви для німецьких закордонних
представництв. В них сказано: І. Плекати приятельські відносини з
Прагою; 2 . Підтримувати мадярські домагання стосовно спірних
територій шляхом безпосередніх переговорів; 3. Ставитися із
застереженням до Карпатської України. Спільний мадярсько-
польський кордон не підтримувати, але не виступати активно проти
мадярсько-польських змагань. 4. Натепер німецьке гасло є
„самовизначення". *
Це, однак, не перешкодило Німеччині вести позалаштункові
таємні переговори і торги з Мадярщиною і Польщею. Польща була
дуже занепокоєна існуванням самоуправного Закарпаття. За
короткий час вона вже дорікала Мадярщині, що та дуже поволі і
невідважно розв'язує справи спільного мадярсько-польського
кордону. Тому вона вже в другій половині листопада 1938 року
почала нав'язувати контакти з СССР. Відносини Польщі з СССР (з
1934 року) після підписання пакту неаґресії з Німеччиною, досить
охололи, однак польському амбасадорові в Москві Ґжібовському
вдалося зустрітися з большевицьким комісаром закордонних
справ Молотовим. В спільній розмові вони ствердили, що всі
існуючі договори, включно з польсько-совєтським пактом ненападу
від 25-го червня 1932 року, залишаються і надалі в силі і творять
базу для співпраці поміж Польщею і СССР. Це знову принесло
певне охолодження між Польщею і Гітлерівською Німеччиною.
Але, на нашу думку, найбільшою причиною цього охолодження
між Польщею і Німеччиною була українська справа.
В розмові польського міністра закордонних справ Юзефа Бека
з німецькими представниками під проводом А. Гітлера 5-го січня
1939 року відбулася широка дискусія про Україну і ставлення до неї
Німеччини. Гітлер недвозначно дав зрозуміти полякам, що він не
має жодного зацікавлення Україною. Але він стверджує, що всяку
небезпеку з українського боку Польща може виключити лише при
тісній співпраці з Німеччиною. Міністер Бек не міг прийняти цієї
німецької пропозиції, бо він 25-го листопада 1938 року відновив
співпрацю з СССР, який мав ті самі проблеми з „українською
небезпекою", що й Польща.
Мадярщина протягом років була знаряддям німецької
політики в Лізі Націй, але цього Гітлерові було замало, щоб віддати
*) Документи німецької закордонної політики 1918-1945 років, серія „Д", документ
50, Вашінгтон, Д. К.1949.
145