Basic HTML Version
п о т ім в Га т н е . . . По с т а в и ли в ми н у л ому році в еликий біл
мармуровий хрест, на чорній плиті напис:
,,Блаженні
гнані
правду...".
Т
Панахиди прошу:
16 вересня — народження Валерія (1947 р.)
5-го жовтня — смерть — (1984) вмер.
14 жовтня на свято Покрови привезено до Києва.
Світлана КУЗЬМЕНКО
КОБЗАР
Коли сумнівом криється кожна зоря
І хто я
—
вже, здається, не знаю,
Я тоді із поличики беру ,, Кобзаря",
На сторінці навгад розгортаю.
І ось чую: безсмертне гудіння хрущів
У вишневім садку біля хати.
І ось бачу: з дитям на трудливій руці
Розпромінену матір.
Все, про що Ти писав,
—
я частинка того:
Кривди, болю і світлої мрії.
Ти співав з глибини серця люду Твого
І тому це
—
Твій спів не зотліє.
І тому Ти страшний для усіх лихварів,
Бо Ти щирість і справжність безкрайня.
Ти для всіх зрозумілий, для рівня усіх
—
Як життя і як рана.
Я читаю про Ґонту... прославлену Січ...
Я дивлюсь у ,,Розриту могилу"...
Ні, я знаю, хто я: бо Ти день, а не ніч,
І ніким не роздмухана сила.
О, ніколи Твої не пов'януть слова.
їм ніколи нікому не стерти:
Бо з коріння
—
і вічно в них сила нова,
Що крізь смерті веде до безсмертя.
140