Basic HTML Version
З ЛИСТА Д-Р НІНИ МАРЧЕНКО, МАТЕРІ ЗАГИБЛОГО
В СОВЄТСЬКОМУ УВ ' ЯЗНЕННІ ТАЛАНОВИТОГО
ЛІТЕРАТОРА СВ.П. ВАЛЕРІЯ МАРЧЕНКА
Цю поштівку придбала в церкві Святої Покрови, що в Києві на
Куренівці, по вул. Мостицькій. До неї мене повів Валерій у 1982
році.^Відтоді ми її полюбили і регулярно відвідували...
Його смерть і похорон супроводжували чуда, творені Божою
милістю. Помер, очевидно, не 7-го жовтня 1984 p., а 5-го жовтня.
Про свій (мій) стан тоді можна багато говорити. .. З часом
пригадую, що вечором 5-го, біля брами т(юремної) лікарні, а потім
у церкві Олександра Невського, що недалеко (в Ленінграді), в яку я
постійно ходила, мене обгорнули якісь незвичні почуття — спокою,
затишку і навіть радости. Ніби: „Ну, от і добре, вже його мені
віддають...".
Коли 14-го жовтня, на свято Покрови, храмове свято, ми
привезли Валерія біля 9-ої години ранку в церкву на Куренівку в
Києві, там саме закінчувалася ранішня Служба. Народу було дуже
багато і всі стали зупинятися, оточували труну, розглядали
портрет. На червоне покривало — червону китайку клали свічки,
хліб і квіти. Багато дуже квітів. ..
,,А земля тепла, рідна,
пересиливши холод і вітер, пренесла йому квіти...".
Прихожани
ставали навколішки, цілували труну, портрет, мов ікону. Лише з
часом я пригадую оте все...
Мене в цій церкві зараз пізнають, розповідають незнайомі
люди про свої враження від того похорону, кажуть, думали
„святого принесли". Навколо багато метушні, а
Його
вона не
торкається; вимагають, щоб виносили, а труна стоїть. Мені тепер
кажуть: стоїть посередині церкви, на портреті такий ясний з
променевим поглядом, а над ним Пречиста Богогодиця тримає свій
Покров...
Незвично гарно відслужили панахиду, хор особливий... Так
йому хотілося побути в Церкві, тож волею Матері Божої він довго
стояв, наперекір антихристовій силі...
Далі хлопці — друзі Валерія, пронесли його тричі по церкві, а
139