Basic HTML Version
рабіном Кагане, не хочуть посадити якогось там деревця „правед
ного" в Єрусалимі. Прикро читати про це в пресі, що деякі наші
політичні та церковні діячі побиваються за тим... За християнські
святі діла Митрополита повинно б засадити цілий ліс, бо став він в
обороні й допомогав не лише переслідуваним, але й тим, які його
самого переслідували. Поляки, наприклад, інтернували його в
Познані в 1923 році, коли Митрополит повертався до Галичини
після релігійно-дипломатичної місії в Західній Европі та Америці.
Слуга Божий Андрей однак пожертвував 1,000 злотих на оборону
Польщі, коли почалася війна.
25
) Православних єпископів Евлогія,
Алексія й Антонія, які заподіяли йому багато кривд під час
заслання, їх, втікачів з Росії, у 1920 році щиро в:ітає та гостить у
своїй палаті, аж доки польський уряд наказав їм залишити країну.
Митрополит був вирозумілий і вибачливий на людські хиби,
помилки чи слабості. Він бачив у кожній людині передовсім добрі
прикмети. Про своїх противників висловлювався спокійно і гідно.
Своїм великим духом він був наочним протиставленням усім тим,
внутрішньо порожнім, які стараються знайти в інших провини,
недоліки чи недотягнення. Не до подумання було знайти у нього хоч
крихту почуття мстивости, яке притаманне всім малим, обмеженим,
жалюгідним людям. Він не звертав на себе увагу одягом, золотом,
позою, що роблять слабі духом люди, але справляв могутнє
враження на всіх, хоч був у своїй простенькій чернечій рясі. І власне
в тій його погорді до всього неприродного та штучного
пробивалася його шляхетність і велич, яка ніколи не потребує
прикрас.
Як я вже вище згадав, я уважав його Святим вже за життя. Я
молився й молюся далі за його заступництво у Всевишнього. Я
переконаний, що він опікується мною. Для приміру наведу кілька
випадків з мого життя: а) подія з револьверами в митрополичому
саді; я молився до св. Андрея. б) Коли почалася німецько-
московська війна, не минула й мене бранка, щоби воювати за
„родіну". Я з іншими навмисно спізнилися до збірного пункту, і
росіяни, встигнуши тільки обстригти нам волося, повтікали. Тоді я
також молився до св. Андрея. в) у 1944 році я працював книговодом
у німецькому підприємстві в Ліцманштадті, власник якого дуже ви
магав від своїх службовців,— це він наслав на мене гестапо. Вряту
вала ж мене молитва до св. Андрея і вкінці клярнет у театрі. Проби
ваючись з родиною на Захід, рішили обминути „відкрите" місто
Дрезден, через яке можлива транспортація, і воно було жахливо
знищене альянтським летунством. Тоді тут загинули тисячі
25) Е. Прус, ст. 185.
125