Page 105 - ukr

Basic HTML Version

„Діло" у Львові 23-го серпня 1938 року, яке очевидно польська
цензура сконфіскувала. Нелегальні відбитки цього Послання
дійшли до всіх закутків держави. Тодішній православний Митро­
полит Діонізій з Варшави сердечно подякував Митрополитові
Андреєві за таку християнську поведінку в обороні православних
вірних та їх церков. Польській клир мовчав. А вуличне шумовиння
викрикувало: „Шептицькогодо Берези!
,3
)
Польська юрба не те що нищила релігійне майно, але почала
нападати на приватне майно та побивати людей, щоб змусити їх на
перехід на римо-католицтво. В цьому допомагали їм натиск
старостів, війтів, учителів, поліції, а навіть ксьондзів. Як наслідок
цього багато православних зі страху перейшли на латинський
обряд. Коли, проте, появилися всі ознаки, що зближається війна
з Німеччиною, міністер закордонних справ Бек домігся в міністер­
стві внутрішніх справ спинити дальше нищення церков та повороту
застрашених нових „римо-католиків" назад до православія, що й
здійснилося.
Остаточний балянс знищених церков на Холмщині і Підляшші:
дня 1-го серпня 1914 року було православних всіх церков 389, а 1-го
вересня 1939 року — зістало їх 51.
14
) Ця руїна на північно-західніх
землях України викликала велику радість у польському уряді, пресі,
священстві та ієрархії, хоч для замилення очей вона видала
послання-вияснення, що ані Ватикан, ані вона (ієрархія) не мають
нічого спільного з цим варварством XX століття. Єдиний Владика в
Польщі наш Митрополит Андрей осуджує це варварське нищення
православних церков, бо він любить православних братів,
обороняє їх тоді, коли навіть деякі православні єпископи мовчали.
В липні 1938 року я викінчив мою докторську працю та
приготовлявся до іншої важної події мого життя, а саме —
супружжя. Коли Митрополит вже вернувся з Підлютого, я не мав
відваги просити його про уділення мені св. Тайни супружжя, проте,
пропосив його Батьківського благословення. Він це радо зробив і
при цій нагоді сказав відповідну науку про супружу любов і вірність
та приобіцяв помолитися за наше щастя. При цій нагоді згадав
батька моєї нареченої, колишнього капеляна-героя Української
Галицької Армії, та матір-вдову, яких він знав особисто. Пам'ята-
13) Береза Картузька — польський концентраційний табір — на взір
московських таборів.
14) Д-р Степан Баран: Митрополит Андрей Шептицький, Життя і діяльність,
Мюнхен, Українське видавниче товариство „Вернигора" 1947 ст. 105-111. Не краще
мається справа наших церков у теперішній т.зв. Людовій Польщі на Лемківщині,
де подібна історія повторилася під патронатом уряду та за злорадісною
мовчанкою польського католицького клиру. Не залишено українцям ні одної
церкви!
109