Basic HTML Version
у цій урочистості тим більше, що поляки мали намір грати польські
мелодії. Це рішення викликало провокативну промову посла
Войцєховського в соймі, на що дуже гідну відповідь дав український
посол Целевич. Похід цей провадив отець-ректор Й. Сліпий.
Враження було тоді пригноблююче, тому що деякі львівські
, ,орлєнта" дозволяли собі на непристойні вигуки на адресу
Митрополита.
Росіяни, втікаючи з західнього фронту на схід 1915 році перед
німецькою та австрійською арміями, старалися вивезти все те
населення, яке могло б бути помічним у державній адміністрації, як
залізниця, пошта, транспорт і тому подібні. Спеціяльно поляки
„заопікувалися" українським православним населенням Волині,
Холмщини, Полісся та Підляшшя. Коли це населення повернулося
назад на свої землі вже за польського уряду, то застало тут
розпарцельовані церковні православні земельні маєтки поміж
спроваджених на скору руку колоністів-мазурів. Багато церковних
будинків передано польському клирові або й знищено. Відомості
про ці негідні вчинки польського уряду доходили до Митрополи
чої палати. За кожним роком ці варварства немов би католицької
Польщі прибирали на силі, а вершком цього безглуздя було
цілковите нищення церков через розбірку будівельного метеріялу,
чи палення на весну 1938 року. Цю акцію проводили старости при
допомозі поліції та зайдів-мазурів. Вірних, які хотіли своїми тілами
охоронити святині перед знищенням, поліція била та насилала на
них собак. Багато людей арештували разом з православними
священиками й накладали на них грошові кари. Не минули цього
варварства померлі, бо руйнували цвинтарі
,2
), навіть гробниці в
підземеллях православного собору в Холмі, де порозбивали
саркофаги заслужених унійних та православних єпископів чи інших
заслужених духовників. їх кості викинено на зруйнований
присоборний цвинтар.
В тому часі Митрополит перебував на відпочинку в Підлюто-
му. Українські посли: Стапан Баран і Остап Луцький, безуспішно
інтервеньювали в цій справі в соймі та сенаті, а також передали всі
потрібні інформації до Митрополита Андрея. Тоді він видав його
славнозвісне Послання (2.8.1938) в обороні українського право
славного населення та проти вандальського поступовання польсь
кої влади. Це послання появилося на першій стороні щоденника
12) Сумнозвісні пересмці московських метод нищення всього, що відрізняє
українців від поневолювачів. Росіяни знищили тисячі церков, каплиць, придо-
рожних хрестів та цвинтарів. За другим наїздом знищили, між іншим, цвинтарі
українських героїв, поляглих в боротьбі з поляками 1918-1919 років на Янівському
та Личаківському цвинтарях і в інших містах Галичини.
108