Basic HTML Version
знавцем мистецтва.
9
) В його робітні, як згадано попередньо, а також
в приймальні було багато портретів його попередників єпископів чи
митрополитів, а також образи сучасних йому малярів. Він зібрав
величезну колекцію церковних образів, а навіть частини іконо
стасів, які примістив в Національному Музеї у Львові, директором
якого був І. Свєнціцький.
День 13-го грудня кожного року був радісним днем для тих, хто
мав якенебудь відношення до Владики, бо це день іменника Святого
Андрія. Рано цього ж дня в катедрІ відправлялися Служби Божі в
наміренні Соленізанта. Пригадую, як в 1937 році відправляли таку
Службу Божу спільно єпископ Іван Бучко, отець-ректор Йосип
Сліпий, о. пралат Леонтій Куницький, отець-митрат Базюк і інші.
Як звичайно, співав хор питомців. Потім гості сходили до палати,
щоб особисто зложити побажання Митрополитові. Для нас,
працівників, цей день був вільний від праці, однак ми були одні з
перших, які особисто складали Іменинникові побажання. Майже ці
лий день проходив для Митрополита в прийманні різних делегацій
світських і церковних, а хор богословів співав йому „Много-
літствіє".
Митрополит Андрей спеціяльно любувався появою дітвори чи
то зі шкіл, чи зі сиротинців. Ця дітвора відвідувала свого Опікуна-
батька при кінці навчального року на площі перед палатою, або в
Митрополичому саді, а також на площі Сокола Батька. Його
зносили з візком й залишали між дітворою, яка відповідала на
запити Митрополита, деклямувала та співала в його честь.
9) Мистці-малярі: в 1913 році запросив нашого Леонарда да Вінчі — Олексу
Новаківського до Львова, купив йому т.зв. „Червоний дім", близько св. Юра, де
мистець провадив, за піддержкою Митрополита, Академію Мистецтва. В ній
вчили — І. Раковський, І. Свєнціцький, О. Курилас, а навіть сам Митрополит. В.
Дядинюка післав до Італії, який, повернувшись до Львова (1928), заложив
малярську школу іконопису Студитів (1930-33). Мистцям стінопису допомагав
грошово або працями по церквах чи в Богословській Академії. Це були: М.
Осінчук, М. Ковжун, Й. Буцманюк, Д. Горняткевич, А. Яблонський, Пещанський і
П. Холодний, який розмалював стіни семінарської каплиці та ікони для
іконостасу. Викладові залі та авлю в Богословській Академії розмалювали
Ковжун, Гординськйй та Музикова. Великою симпатією Митрополита втішався
стипендист М. Мороз. В скульптурі відзначилися стипендисти: А. Коверко (дерево
й камінь), який вирізьбив у семінарській каплиці з кедрини (карпатського
заповідника) прекрасний іконостас, престіл, проскомидійник, тетрапод, два
крилоси та проповідальницю з чудовим орлом (символ євангелиста Івана). З
каменя він вирізьбив постать Митрополита в стоячій позі (в городі Духовної
Семінарії), а в сидячій позі — в Національному Музеї у Львові. Допомагав
Митрополит і С. Литвиненкові, який залишив чудовий пам'ятник-нагробник І
Франкові на Личаківському цвинтарі. Завдяки Митрополитові виїхав до Відня на
музичні студії мій старший товариш з Академічної Гімназії А. Гнатишин, який й
зараз там живе та творить (композитор-дириґент).
104