Basic HTML Version
Студентський драматичний гурток дає виставу на сцені Академічного Дому
у Львові восени 1928 року (участь брали сестри Туркевичівни, Наталка
Юрчинська, Зенон Книш, Володимир Сениця й інші).
причому останніми роками ввесь тя
гар його утримання і вся боротьба за
конечність його існування лягли на
плечі студенства. Щойно відступ і
зневіра, що почалися серед грома
дянства у зв’язку з деякими політич
ними уже „легальними” акціями,
вплинули на студенство в тому нап
рямі, щоб перенести дальшу бороть
бу за український університет з од
ного боку на терен львівського дер
жавного університету і з другого бо
ку, щоб віддати університетську спра
ву в руки тодішніх політичних ле
гальних представництв. Цілих два
тижні радив весною 1925 року з’їзд
ПРОФОРУС-а над цією проблемою,
зміняв предсідників і резолюції, щоб
з тяжкими серцями врешті залишити
започатковану і ведену з великими
зусиллями і жертвами боортьбу, чи
вірніше, щоб перенести її знову на
терен державного львівського універ
ситету, політехніки й інших високих
шкіл.
Чотири роки існування таємного
Українського Університету не прой
шли даремне. Наполегливі змагання
і зусилля втримати цей університет
дали корисні і тривалі висліди: вони
пзрсдусім зактивізували молоде по
воєнне українське покоління, що лег
ко
МОГЛО ЗІЙТИ
в силу програних ви
звольних змагань і під впливом за
гальносвітових повоєнних обставин
на манівці, і врятували її від тої де
моралізації, що охопила була в ті ро
ки французьке, німецьке чи йполь
ське студентство. З другого боку ці
чотири роки загартували українську
студентську молодь до дальших зма
гань, поставлених уже в широку пло
щину боротьби за визволення, за не
залежність і соборність. Ще треба
підкреслити, що в роки існування
таємного Українського Університету
вперше мабуть в історії Львова всі
українські студенти без огляду на
свої політичні переконання, україн
ці чи т. зв. москвофіли, націоналісти