Basic HTML Version
Студенти і студентки в харчівні Академічного Дому у Львові зимою 1927 р.
(Профорус) і очолюваного Студент
ською Радою львівського студенства
поставлено будівлю, що дорівнювала
своєю структурою, професорським
складом і рівнем навчання і науко
вих дослідів закордонним державним
університетам. Щоб не повторювати
відомого, ствердимо тільки, що пов
них чотири роки існували і діяли не
тільки правничий і філософічний фа
культети, але і медичний та політех
ніка.
На протязі дальших трьох шкіль
них років до Генерації засновників
таємного Українського Університету
у Львові приєдналися абсольвенти
середніх шкіл Західньої України і Во
лині в pp. 1922/23, 23/24, 24/25, між
якими було теж чимало учасників
визвольних змагань. Це була молодь,
що в своїй більшості не брала участи
у визвольних змаганнях, але ж ви
росла і виховалася на традиціях бо
ротьби за український Львів. В до
мах їхніх батьків живими ще були
спогади про роки сецесії і пізнішої
боротьби за університет і, прибувши
до Львова та навчаючись в академіч
ній гімназії чи її філії, вони мали
можливість пізнавати місця тієї бо
ротьби, зустрічати матір чи сестер
Адама Коцка й учасників процесу
101 і кожного року побувати на мо
гилі Коцка, стаючи на струнко і пе
ред його пам’яттю і перед пам’ятни
ком на його могилі — жіночою пос
таттю, похиленою в тяжкому горі. І
такими ж живими для тієї молоді бу
ли традиції боїв за Львів: кожного ж
дня, ідучи до школи, гімназисти ма
ли змогу спостерігати подіравлезгї
українськими кулями мури цитаделі,
галицького сойму, пошти і закарбо
вувати у своїй пам’яті таблиці під
вмурованими в стіни польських кос
телів українськими шрапнелями і
ґранатами. І молоді абсольвенти то
дішніх гімназій, ставши студентами
таємного українського університету,
зразу ж включалися не тільки в
шкільні зайняття, але і в наполегли
ву щоденну боротьбу за втримання
свого університету.
Із спогадами нашої генерації кол.
студентів таємних львівських високих
шкіл ці гарячі роки боротьби за