Basic HTML Version
Управа „Студентської Громади” у Львові в 1927-1928 роках. В першому ряді
(сидять зліва): Михайло Демкович-Добрянськищ Левка Зайшла, Богдан
Кравців (голова), Євген Юлій Пеленський, Андрій Гаецький. Стоять: Во
лодимир Калинович, Богдан Занько, Олександер Радивил, Михайло Коло-
дзгнський і М. Карпевич.
Ця боротьба на два фронти не вга
вала на протязі цілих десятиріч. Три
вала вона і в 70-их роках, коли моло
дий Іван Франко, закінчивши дрого
бицьку гімназію і прибувши до Льво
ва, став студентом львівського уні
верситету і членом тодішнього сту
дентського товариства „Студенческій
Кружок”, що видавав друкований
етимологічним правописом часопис
,,Друг”. Перейшовши до свідомого
українського студентського табору і
захопившися під впливим Драгома-
нова разом з іншими студентами то
дішніми соціялістичними ідеями], і
зазнавши ув’язнення з боку держав
ної влади і переслідування з боку
власного ж громадянства, Іван Фран
ко на довгі роки і вже навіть після
виходу з університету стає провідни
ком української поступової, перед
усім студентської молоді, захопленої
його ,,Вічним революціонером” і „Ка
менярами”.
Десять років пізніше, за ініціяти-
вою студентських товариств і під без
перечним впливом Івана Франка та
інших провідних діячів того часу за
початковано організовану боротьбу за
катедри української мови йукраїнсь
кої історії на львівському універси
теті. Своїми виступами і вічами львів
ські і західноукраїнські студенти до
билися створення катедри історії Схо
ду Европи, на яку знову ж під тис
ком і студентства і громадянства при
значено проф. Михайла Грушевсько-
го. Здобута від австрійського уряду
уступка стала початком дальшої ак
ції, уже боротьби за створення окре
мого українського університету у
Львові. Ця боротьба, почата в липні
1899 року, велася безупинно аж до
1914 року, до вибуху першої світової