Basic HTML Version
Духовенство і миряни — делегати на Надзвичайний Собор
Української Автокефальної Православної Церкви, що відбувся в днях
12-Ц вересня 1969 року в Оттобрунн у Німеччині
Серця наші кров’ю обливаються, коли бачимо ваші душевні страждання,
що їх викликає довголітнє переслідування віруючих у Бога йзаборона існу
вання нашої рідної Церкви в Україні. Змушені користати офіційно дозволе
ними формами церковного життя, ви несіть і далі хрест плекання освячених
кров’ю мучеників українських церковних традицій і навіть у найлютіше вре-
м’я не відступайте від духовної суверенности та переховуйте і помножуйте
найвищі ідеали людства: братню у Христі любов, чистоту сумління та від
даність ідеї національної самобутности окремих народів і соціяльної серед
них справедливости.
Тож будьте у перших рядах тих, що йдуть шляхом, вказаним Христом
Спасителем: тим, що відкидають усяку тиранію, заборону будь-якої релігії,
переслідування будь-якої Церкви, будь-якого культу. Свобода неподільна і на
сторожі її у всіх можливих виявах повинні стояти всі українці, зокрема ж ві
руючі, зокрема ж православні, бо Українська Православна Церква завжди
була носієм справедливости йлюбови.
Наїзник з півночі відібрав незалежність Київській Митрополії, але ніхто
не може вирвати почуття тієї самостійносте: з ваших і наших сердець. Пле
кайте ж її там, у серцях ваших. Нехай будуть вам чужі укази наставлених
чужою владою зверхників, зокрема в ділянці міжцерковних відносин, зосібна
щодо переслідування людей інших віровизнань. Моліться ж і живіть церков
ними справами у катакомбах сердець ваших, щоб уникнути викривлень, на
кинених безбожним режимом.
Усяку можливість використайте для відродження глибокої християнської
думки, для визволення церковно-релігійного життя від чужої нашому наро
дові обрядовщини. Наш Собор виніс шерег ухвал, спрямованих на поглиблен