Basic HTML Version
Престолу, щоб могли тут свобідно плекатись високі богословські і світські
науки в цих важких часах.
Благословіть, Святіший Отче, всіх наших добродіїв, неб. інжен. Балі,
який допоміг нам закупити цей терен; архітекта Ді Стефано за його проект;
фірму Мацці за будови та маляра Гординського; майстра мозаїки Монтічеллі
і майстра мармору проф. Мацей, Сестер Василіянок за їх труд і поміч; про
фесорів і студентів та усіх прихильників цієї установи. Просимо рівнож
Вашого благословення для кожного українця, чи — то з рідних земель
Батьківщини, чи з країн еміґрації, який тут шукатиме просвічення і помочі
в надбанні правдивого знання в цих складних обставинах нього і для на
шого народу у будучому. А Свята Софія нехай буде духовним захистом
і скріпленням нз лише для українців ,а також і для всіх інших. У своєму
своєрідному українсько-візантійському стилі, у своїй красі з мозаїками ви
сокої вартости ця церква починає причаровувати цілий Рим, цю неперевер-
шену столицю архітектури і мистецтва. І для Риму Св. Софія нехай буде
особливою святинею молитви до Божої Мудрости, щоб кожний римлянин,
кожний італієць, обтяжений прикростями і клопотами життя, був вислуха-
ний Божим Словом-Мудрістю і міг знайти потіху для себе і для всіх, що йому
близькі в намірах і рішеннях.
Святіший Отче, благословіть нас!
СЛОВО ПАПИ ПАВЛА VI
У відповідь на привітання Папа Павло VI виголосив своє слово:
Владико Кардинале Иосифе Сліпий, Верховний Архиєпископе,
Український Львівський Митрополите!
Достойні Брати в єпископстві, у священстві, в католицькій вірі!
Зокрема ви, українці, що живете поза територією вашої нації, і тут зій
шлися з різних сторін Европи, Америки і світу. І всі ви, панове, що своєю
присутністю вшановуєте це врочисте свято!
І ви, римляни, що знову ж таки, за своїм традиційним звичаєм, прийма
єте оцих синів української нації вже не як чужинців, але як виходців з їх
ньої батьківщини та співгромадян спільної римської вітчизни! Усі ви прос
лавляйте з нами Господа, який дозволяє нам радіти цим днем, в якому від
биваються великі задуми Божі йісторичні, як на це вказують слова, ті поки
що висловлені Кард. Сліпим.
Ось перед нами — і це пригадують нам оці мощі — постать одного
Вселенського Архиєрея, наскільки це знаємо (пор. св. Іриней, Проти єре
сей, III, 3,3; П. Ґ. 7, 849), — мученик Климентій, папа в останньому деся
тиріччі першого століття (в роках 92-100), дуже ймовірно учень св. Павла,
що його апостол згадує в листі до Филип’ян (4, 3), він же й автор одного
дуже відомого листа до Коринтян, в якому є викладене оте вчення про Церк
ву, що його вже накреслив св. Павло, з його наукою про містичне тіло
Христа, і яке доводить, як то ,,Боже право ієрархії є основоположним еле
ментом католицизму” (Батіффоль, Ль’Еґліз нессант е лє католісізм, ст. 156);
Святий Климентій, скажімо, Папа і Мученик, який, згідно з дещо пізнішим
переданням, мав бути на засланні за часів Траяна на Херсонесі, де його ки
нуто в море, і де він помер за віру. Згідно знову з дальшим переданням, ,,св.
Кирило, апостол слов’ян, ,в IX ст., приніс до Риму мощі св. Климента і пок
лав їх у базиліці, побудованій на Челіо на пошану Святого Архиєрея в епосі
Константина, про яку то згадує св. Ієронім” (Бозіо, І Падрі Апостолічі, І,