Basic HTML Version
Та не тільки для українців має бути ця святиня прибіжищем молитви
про мудрість, але і для всіх, що находяться у безвихідних положеннях і без-
просвіттях. Божа Мудрість нехай піднесе свій жезл потіхи і рятунку, розради
і вказівки, над кожним, хто до неї прибігає! Бо храм наш, не зважаючи на
свою скромність в порівнянні з небасягаючими і неперевершеними красою
храмами в Римі, звернув уже на себе увагу — і своїм одиноким іменем, і своїм
стилем, і мистецьким досягненням української творчости.
Накінець перенесімся в подібний момент на Україну, до Києва, коли то
українець з роду — митрополит Іларіон— в храмі великого князя Володимира,
а може йна посвячення собору Софії, голосив своє „Слово о Законі і Бла
годаті” в приявности Великого князя Ярослава Мудрого, усеї родини князів,
княжого двору і здвигу народу. А говорив він тоді як справді вдохновенний
речник усього народу і його окремішности!
„Величає похвальними голосами Римська країна Петра і Павла, через
яких вони повірили в Ісуса Христа Сина Божого, Азія і Ефез і Патм — Івана
Богослова, Індія Тому, Єгипет Марка; всі краї і городи, і люди почитають і ве
личають кожний свого вчителя, що навчив їх правовірної віри. Віддаймо ж
і ми похвалу, по нашим силам, хоч малими похвалами нашому вчителеві
і наставникові, що зробив багато дивних діл, великогу каганові (володареві)
нашої землі Володимирові, внукові Ігоря старого, синові славного Святослава,
який впродовж свого віку володів мужеством та хоробрістю; був відомий у
многих країнах, і через його побіди і силу згадують його нині та славлять. Бо
не в убогій та невідомій країні він царствував, тільки в Руській, яка є відома
та яку знають по всіх кінцях землі. . . Апостольська труба та Євангельський
грім далися чути у всіх городах; тиміян, випущений на славу Божу, освятив
воздух; монастирі на горах постали, появилися чорноризці; мужі і жінки,
малі і великі, і всі люди наповнили церкви, величаючи словами: один святий,
один Господь Ісус Христос, во славу Бога Отця..
„Цей славний із славних родився, благородний від благородних, каган
наш Володимир . . . Скинув із себе разом з одежою і ветхого чоловіка. . . Тоді
почала відходити від нас бісовська мряка і зоря благовір’я явилася. Твій син
Юрій (Ярослав) — котрого Господь зробив по тобі наступником у твоїм
владицтві, не нарушив Твоїх уставів, побудував „Церкву дивну і славну всім
окружним сторонам, якої другої не знайдеться у всім північнім краю від Схо
ду до Заходу”.
І кінчить Іларіон свою промову зверненням до Володимира: Встань,
Чесна Главо, з гробу Твого, встань, отряси сон. Ти не вмер!”
Здаймо собі нині ось тут справу з того, що стоїмо в довгому історичному
ряді наших церковних і державних мужів, вірних і громадян, що відпові
дальність за майбутнє нашого народу лежить на нас, сучасних і грядучих
поколіннях, оживити давню світлу українську традицію в думанні і діянні.
— Важке завдання, та Божа премудрість нехай просвічує нам шлях. Виходім
з цього дому Божої Премудрости (Прип. 2,1) на свої всеземські поселення,
підбадьорені і впевнені, що наша недоля скінчиться і ясний день перед нами
зоріє.
Опісля ще Митрополит Максим
Германюк відчитав молитву Слуги
Божого Андрея До Божої Премудрос
ти і відправу закінчено могутньою
піснею-гимном „Боже Великий, Єди
ний, нам Україну храни . . .”
„СЛАВА!”, „ВІВА ЕЛЬ ПАПА!”
Свята Літургія закінчилася в при-
явності приблизно 5.000 паломників
і римлян, що в цьому Вічному Місті
разом наче символізували зустріч