Basic HTML Version
Хатина українського поселенця, в якій о. Нестор Дмитрів,
тодішній редактор „Свободи”, відправив 12-го квітня 1897
року першу українську Службу Божу на канадійській
землі
Двораківського провести
заключну
молитву. „Благаємо Тебе, Господи, не
дайнам зійти з нашої дороги”, — ска
зав у знаменному слові-молитві Отець,
поблагословивши усіх на дорогу —
на дорогу додому.
ПЕРЕД ВІД’ЇЗДОМ
Старші роз’їздились, молодші та
місцеві люди залишались у великому
Лейквуд Парку на забаву.
Повільним кроком в супроводі доч
ки виходила із святкової залі 81-річ-
на сива пані — дружина кол. голов
ного предсідника УНСоюзу до 1917
p., сл. п. Дмитра Капітули з МекАд.
В іншій групі гостей чути розмову:
„Всі індіяни в Шамокінській долині
люблять українські пироги, про які
так гарно співав хор” . . .
Повільно виходили із залі сиві пі
онери, вдови-дружини піонерів, овія
ні теплом загальної любови бабусі і
матері, які втратили колись своїх
батьків, чоловіків чи синів, як не під
горами Пенсильвенії, так десь на
фронтах багатьох воєн, великих воєн
за волю . . . Вірні розмовляють із свя
щениками, радіючи, що православні
панотці прийшли на католицький мо
лебень, бож — чути в групі розмов-
ців: „ми одного Бога діти”.
Та найбільш маркантною, мабуть,
була така картина: ще під час кон
церту у велетенській залі і після
нього краєм, попід стіною, кілька ра
зів проїхав із дитячим візочком си
вий чоловік. Його зморщене старече
обличчя сяяло від радости. Він час
від часу нахилявся над внуком чи
внучкою у візочку,заледве дворічною
дитиною, і щось до неї шепотів. Ко
ли ж закінчився концерт, цей ста
ренький піонер із шамокінських шахт
обізвався до дитини рідною, дзвін
кою, такою гарною мовою: „Видиш,
як ми уміємо? Все було так красно,
по-нашому!” ..
(л. п.)
ДЕНЬ УНСОЮЗУ У ДАВФИНІ
Завершенням ювілейних святку
вань Українського Народного Союзу
на крайову скалю був День УНС, що
відбувся в Давфині в Манітобі, Кана
да, в неділю, 3-го серпня 1969-го ро