Basic HTML Version
біля його нерухомого тіла порпався
Артур Кнольф зі своїми загадковими
препаратами.
Досліди провадилися безпосередньо
в кабінеті шефа контррозвідки. Сюди
ж внесли та тут поставили нову річ
— зі скляними стінами холодильню
на зріст людини. До неї, по певнім
часі, вмістили бездиханне тіло Ро-
берта Бломса. Герметично пристали
двері, ще йклацнув замок, однакові
ключі від якого поклали до своїх ки
шень президент і полковник.
На диво, дух Роберта Бломса вия
вився небалакучим та ледачим. Він
не захотів нічого розповідати, рішу
че відмовився не тільки навідатися
до столиці потворної держави з несус
вітнім режимом, а йпролетіли по су
сідніх кімнатах. Зате настирливо на
полягав ввести його назад до тіла.
Та не на таких напав: на прохання
його не зважили, і він так і завис у
повітрі, аж поки не закінчилась за-
плянована проба. Роберт Бломс опри
томнів на ліжкові, в окремій кімна
ті військової лікарні. Єдиний присут
ній при тому, Едвард Еґос, з непід
робною щирістю в голосі, промовив:
— Слава Богу, видерли вас з-під
коси кістлявої! Від автових випадків
уже не один покоїться в ложі Авраа-
ма. Та з вами тепер усе в порядку,
полежте ще трохи, поки вийде зне-
чулення - анестезія . . .
З кожним словом президентова мо
ва ставала повільнішою.
— У Генеральному Штабі приди
віться добре до різних мап, макетів
та плянів. Запам’ятайте твердо, що
там найголовніше. В Централі таєм
ної поліції поцікавтеся ворожими
аґентами в нашій країні, особливо
тими, які мають у своїй орбіті мене
з моїм урядом та наш Генеральний
Штаб. На засіданні Політбюра . . .
— Але, — перебив сам себе пре
зидент, — медіюм є тільки медіюм.
Без фотографічного апарата та зву
козапису він ніякої користи нам не
принесе, хоч там усе побачить та по
чує. Для виконання таких завдань
потрібній фаховий розвідчик. На
жаль, ми цього не врахували. . .
Полковник підвівся з фотелю, не
квапним кроком зміряв кімнату, зу
пинився біля голови держави.
— Маєте рацію, тут потрібно духа
першорядного звідуна.
— Значить, ще когось доведеться
залучити до нашого вузького гуртка ?
Чи не просякне тоді до нього воро
жий аґє’нт?
— Ні, пане президенте! Тим часом
ми обійдемося тими особами, яких
зараз бачите перед собою.
— То чий же дух полетить до .. .
— Мій! — Пристрасно вимовив
Едвард Еґос.
Десь за годину його тіло вже сто
яло в скляній холодильні, недавно
звільненій від тіла Роберта Бломса.
Обидва ключі від неї тепер узяв собі
президент республіки.
Біля кабінету шефа Відділу Два
Генерального Штабу день і ніч вар
тували спеціяльно дібрані офіцери.
В умовлені день і годину в кабіне
ті шефа контррозвідки знову зібра
лися ті самі особи: президент, Джон
Руґе Сальвер, Артур Кнольф. Меді
юм швидко встановив прибуття сю
ди також духа Едварда Еґоса.
— Розморожуйте тіло полковника!
— наказав президент Артурові Кноль-
фу, передаючи йому ключі від холо
дильні.
Герметичні двері плавно відкри
лись. Артур Кнольф спочатку хотів
тільки помацати матеріяльне втілен
ня Едварда Еґоса, але яке ж було
його здивування, коли однією рукою
він зовсім легко підняв угору те, що
мало важити бодай вісімдесят кіло
грамів! У замішання всі відразу ки
нулись оглядати так легко витягну
те з холодильні тіло.
Проте, цього разу не зроблено нія
кого наукового відкриття, не встанов
лено ніякого нового закону відносно
втрати ваги фізичним об’єктом у змі
нених умовах. По докладному дос