Basic HTML Version
Здається, не із спеціяльних при
чин, а цілком випадково метода тре
тього „Д” вміща в собі три нові „Д” :
“Detection” (викриття), “Discrimina
tion” (відокремлення) і “Destruction'’
(знищення) атомового стрільна в ле
ті.
Розпізнавання надлітаючих ІСВМ
це перша конечна необхідність.
В тій цілі побудовано три далеко
сяжні радарні системи: в північній
Англії, на Ґренляндії та в північній
Алясці — т. зв. BMEWS (Ballistic
Missiles Early Warning System). Зав
дання їх — найраніше відкриття над
літаючих ворожих стрілен та зааляр-
мовання цілої оборонної системи кра
їни.
Останнім часом, використовуючи
космічні простори, завдання це пере
брали допоміжно-спеціяльні розвідчі
сателіти.
Відокремлення справжніх атомових
стрілен від облудних приманок та
вчасне зістрілення їх — це наступне
завдання цілої оборонної системи. Цю
функцію перебрали на себе спеціяль-
ні ракетно-радарні системи. В еволю
ційній черзі є ними „Нік-Айякс”,
„Нік-Геркулес”, „Нік-Зевс” та новіт
ня форма останнього „Нік-Х”, „Сен-
тинел” та „Сейвґард”. Дві перші сис
теми призначені головним чином як
ефективна оборона проти далекосяж
них бомбовиків, задовільні в дії. „Нік-
Зевс” та ,,Нік-Х” — це вже системи,
пристосовані до швидкости та засягу
ІСВМ.
Принципово всі системи працюють
подібним способом. Чутливі радарові
точки — ПАР (“Parameter Acquisi
tion Radar” ) мусять викрити надліта
ючий об’єкт, точно визначити його ге
ографічне положення, висоту, напрям
та швидкість лету.
ПАР перебуває в стислому елект
роні чному та часовому зв’язку з дру
гою радарною керуючою системою
— МСР (“Missile Side Radar), яка
обслуговує саму АММ “ (Anti-Missile
Missile”) або протиракетні ракети.
Програмові компютори спостережної
радарної точки ПАР’у з надзвичай
ною швидкістю обраховують багато-
чисельне математичне рівняння. Зна-
ючи також параметри протиракетної
ракети (АММ), час її запалу, розви
ваючу швидкість, атмосферні дані то
що — компютори передбачають міс
це йчас зудару протиракетної раке
ти з надлітаючою ракетою і дають
наказ до вистрілу. З цього часу обид
ві системи працюють разом. Одна
продовжує слідкувати за викритим
об’єктом, визначаючи його положен
ня та периметри лету, друга керує ви
сланою протиракетою, дістаючи вка
зівки від першої радарної системи, аж
до зудару.
Надлітаюча атомова. ракета може
бути знищена одним з наступних
способів:
—■Вибух атомового заряду внаслі
док зудару з протиракетою, що озна
чає вибух атомової бомби в стратос
фері.
— Дезінтеграція атомового стрільна
внаслідок зудару і високої температу
ри, при чому атомова реакція не
наступить.
— Вибух АММ поблизу надлітаю
чої атомової ракети, що може пошко
дити її „мозкову” частину так, що
бомба не вибухне.
— Ушкодження панцеру, який охо
роняє атомову бомбу від надмірного
нагрівання, тоді атомова бомба дез-
інтеґрується в повітрі.
—■Внаслідок вибуху малої атомо-
б о ї
бомби поблизу надлітаючої ІСВМ
може створитись йонізована сітка,
яка знищить чи здезорієнтує елект
ронну частину бомби, так що вона не
вибухне, а спалиться в атмосфері.
— Комбінація всіх названих мож
ливостей.
Уже добре вдосконалені, стратегіч
ного типу АММ або протиракетні ра
кети, які призначені для зістрслсннл
надлітаючих атомових рякет-бомб, —
це „Зсвс” чи його нова версія „Спар-
тан” та „Спрінт”.
„Спартан”, як „Зевс” - це три-
ступнева ракета більшої сили з зася-
гом дії від 200 до 600 миль висоти.