Basic HTML Version
цих складників бомба може поцілити
або оминути намічену точку ворожо
го ІСВМ.
— Повсякчасне поготівля проти
лежної сторони, можливість зістрь
лення надлітаючих ракетних стрільн
чи, зрештою, таке ж саме 24-годинне
поготівля власного атомового арсена
лу і утримування його на покладах
літаків та підводних човнів.
Як наслідок не стопроцентової ус-
пішности в застосуванні методи дру
гого „Д” може прийти відплатний чи
просто відчайдушний протиудар не-
знищеними ворожими ракетними ато-
мовими бомбами. Такий протиудар
тим більше можливий, що йдеться
тут не про прорив лінії фронту люд
ською чи машиновою масою, навіть
не про вислання ескадриль літаків,
але буквально про потиснення на від
даль діючого ґудзика.
Знищення власного населення буде
значно меншим, якщо його приготу
ють на випадок безпосереднього ви
платного удару ворога, заряджуючи
евакуацію густо заселених та інду-
етріяльних районів країни. При те
перішніх засобах комунікації таку
акцію не можна перевести з найдок-
ладнішою конспірацією. І вже самий
цей факт унеможливлює або вчасну
охорону власного населення від ма
сового знищення, або фактичне за-
скочення ворога.
З огляду на непевність коекзистен-
ції із комуністичними країнами та у
висліді незадовільної розв’язки чи на
віть спроможности другої можливос
те протиатомової оборони, а саме
випередження, заскочення та зни
щення ворога без власних втрат, очі
мільйонів людей звертаються на тре
тю і останню можливість оборони —
третє „Д” — Destruction. Зводиться
воно до знаменника — знищити чи
унешкідливити атомове стрільно пе
ред тим, як воно досягло своєї цілі.
Щоб з’ясувати труднощі, зв’язані з
успішним розв’язанням цього завдан
ня, уживу порівняння: йдеться тут
про питання, як зістрелити кулю зви
чайної рушниці другою такою ж ку
лею з рушниці. Якщо взяти до уваги,
що швидкість лету ракети і висота їі
лету в стратосфері далеко більші, як
кулі, а теж візьмемо до уваги можли
вість статичного та радарного зако
лочування, що має на меті заглушу
вати та дезорієнтувати мозкову час
тину протиракетного стрільна чи
станцій, які керують ним, то можемо
скласти собі дуже блідий образ зав
дання, перед розв’язанням якого сто
їть інженер-конструктор.
Одначе, здавалося б у повному без
вихідді, наша генерація, створивши
такі фантастичні засоби взаємного
винищення, взялася також за це ней
мовірне діло. Перші труднощі уже
переборено, перші кроки зроблено.
Маю на увазі офіційні повідомлення
про успішне ,,інтерсепшен” ІСВМ, ви
пущених з Вандерберґу, ракетного
центру в Каліфорнії, протиракетною
ракетою АММ, вистріленою з остро
ва Каваліян, за Пацифіку.
Якщо станеться атомовий напад,
то станеться він раптово, неочікува-
но з кількох різних сторін відразу,
так із далекосяжних ракетних цент
рів, як і з поблизьких підводних чов
нів. Ракети з атомовою бомбою будуть
оточені десятками летючих об’єк
тів, розспросторених на сотні миль
у повітрі. Надлітатимуть вони з тією
самою швидкістю, що й ракета, яка
нестиме атомову бомбу. Об’єкти ці
різні. У вигляді металевих бальонів,
розсіяних тонких металевих стрічок,
зйонізованих препаратів чи спеціяль-
но сконструйованих облудних бомб.
Завданням усіх цих об’єктів буде від
вернути чутливість викриваючих та
скеровуючих радарних станцій.
Разом летітимуть також активні па
разити бомби — радіоприймачі-виси-
лачі, завданням яких буде викривати
та заглушувати радари атакованої
сторони.
Мета всіх цих засобів полягає в то
му, щоб відвертати увагу від справж
ніх атомових бомб, провокувати за-
атаковану сторону, щоб вона вистрі
ляла всю свою „амуніцію”, доки над
летить справжнє коштовне атомове
стрільно.