Basic HTML Version
вони були вислужниками ? Чи може
не треба було їх?
Очевидно, що цього не можна ге-
нералізувати ані в першому, ані в
другому випадку, але що таке понят
тя втерлося в нашому суспільстві, осо
бливо серед інтелігенції, то цього за
перечити не можна. Коли йдеться про
начальників громад, війтів та секре
тарів, то це були сільські аристокра
ти, з відповідною освітою, вибирані
народом, яким в різних скрутних си
туаціях приходилося ставати на прю
з польським урядом, обороняючи пра
ва громади та населення. А таких
гідних уваги фактів немало затрима
лося ще в моїй пам’яті, як повітового
інспектора на протязі багатьох літ, а
в останньому часі на тому самому ста
новищі внутрішного управління Дис-
трикту Галичина та як прелеґента
Адміністраційної Школи у Львові,
яка приготовляла наших людей до
публічної адміністрації.
Брак знання і недоцінювання ролі
і значення діяльности самоуправлін
ня, особливо громад, є шкідливим
явищем, бо заперечуємо собі наші
зрілість і здібність до керми в дер
жавній адміністрації.
Українці, якщо на таких чи інших
становищах були в польській адмініс
трації, то не з якогось там підлабуз
ництва чи інших подібних мотивів, а
просто з конечности, бо польський
уряд не мав потрібної кількости фа
хових людейдо обсади всіх становищ.
Врешті під тиском зростаючих наших
політичних
СИЛ
він мусів іти на певні
поступки, з допущенням української
мови в судах і староствах.
Який же ж тоді був наш стан по
сідання в збірних громадах? Для
прикладу наведу коломийський повіт,
як один з більших, що складався із
113 сільських громад, з яких створе
но було 11 збірних громад. Українців-
війтів було в тих громадах 7, а поля
ків 4, українців секретарів було 6, а
поляків 5. Всі інші помічні сили бу
ли на 90% українцями. Війти і сек
ретарі були переважно зі середньою,
а то йвисокою освітою. Деякі з них
це колишні УСУСУСИ, члени УВО та
ОУН, не розшифровані польською
розвідкою.
Це були люди, віддані нашій укра
їнській справі, а не польській. Біль
шість з них, яких не досягнула поль
ська рука, знищили большевики і нім
ці.
Внутрішня мова в тих громадах бу
ла українська- Цією мовою провади
лися засідання громадських рад, де
були й поляки, та коресподенція з
населенням.
З ’ясувавши хоч і не повністю ролю
і значення громадських самоуправ в
колишній польській адміністрації, го
диться сказати ще дещо про Повітові
Ради і Виділи, як другу інстанцію са
моуправління.
Повітових Рад, які існували за ча
сів Австрійської Монархії, під польсь
кою окупацією не було, були лише
Повітові Виділи. В їх склад входили:
стороста з рамені державної адмініс
трації, як предсідник, секретар, ін
спектор, деякі представники з рільни
чих і торговельно-промислових кру
гів, деякі священики, кооператори,
власники великих земельних посілос-
їей і посли чи сенатори з даної окру
ги.
Ця повітова інституція самоуправ
ління не конче була на руку польсь
кому режимові, бо там проявлявся го
лос громадського чинника, особливо
національних меншин, і тому польсь
кий уряд стремів до ліквідації Пові
тових Виділів, так, як це зробив з
Крайовим Виділом.
Полякам самоуправління не було
потрібне: вони мали свій державний,
шовіністичний уряд, і цього їм виста
чало.
Польський уряд, стоячи на хиткому
фундаменті, урядував по-диктаторсь-
ки. І так: міністерство замінено на мі
ністра, воєвідський уряд на воєводу,
староства на старостів. Таким чином
в коресподенції до староства треба
було писати до пана старости і т.
Д.
Все ж таки з ліквідацією Повітових
Виділів був клопіт, бо вони були час
тиною публічної адміністрації, що ви