Basic HTML Version
магала фондів, яких державний бю
джет не міг на себе взяти. І тому спра
ва ліквідації Повітових Виділів, а рад
ше другого степеня самоуправління,
не могла бути так скоро здійснена.
Годиться подати, що навіть на тере
нах корінної Польщі міродатні чин
ники, зокрема дуже сильна юнія
працівників самоуправління, були
проти цього.
Польський державний уряд не
оформив цієї другої інстанції само
управління новим законодавством,
бодай так, як це зробив з територіяль-
ною самоуправою збірних „ґмін” во
лостей, оставляючи цю справу на за
конодавстві тих територій, які увій
шли в склад польської держави по
першій світовій війні.
Основним завданням Повітових Ви
ділів було: будова і утримування по
вітових доріг і мостів, утримування
шпиталів, сприяння рільництву та на
гляд над громадами. Ці останні були
в руках повітових інспекторів.
Всі ухвали міських і громадських
ухвал, особливо бюджети, фінансові
звіти, раціональність громадського
господарства та виконування всяких
справ порученого кругу діяння.
Всі ухвали міських і громадських
рад вимагали затвердження Повіто
вим Виділом, а в цих справах голос
повітового інспектора був міродатний
і в залежности від його знання склад
них громадських і публічних справ в
конґльомераті польського, часто вза-
ємосуперечного законодавства ріша
лися громадські справи.
Третім ступенем в гієрархії самоу
правління були окремі відділи при
воевідських урядах. їх завданням бу
ли нагляд і контроля Повітових Виді
лів та великих міських урядів.
Великі міста були виключені з-під
нагляду і контролі Повітових Виді
лів. Кони підлягали воєводам, а їх
діяльність в порівнянні до збірних
громад була значно поширена вимо
гами міського характеру, як електрів-
ні, газівні, каналізація, торговиці, по-
жарні сторожі та міська міліція
Вслід за цим насувається питання:
як воно було зі самоуправою під час
комуно-московської, а опісля німець
кої окупації наших земель?
В комуністичному устрою само
управління взагалі немає. Врешті
про ці справи вже багато написано.
Зате затримаємось трохи над німець
кою адміністрацією на наших землях
під час другої світової війни.
Німці, зайнявши Галичину, запро-
ватили свої порядки.
Передусім виарештувано було ос
танки нашого політичного проводу,
а на місце польської адміністрації
впроваджено округи з крайсгавман-
шафтами, лядскомісарами та поліці
єю з Ґестапом на чолі.
Всякі права населення чи якоїсь
самоуправи скасовано. Залишились
тільки збірні громади та польське за
конодавство громад, яких покищо не
було чим заступити і не в понятті
самоуправління, але як чинник для
німецьких контиґентів. А Повітові
Виділи заступлено „ґемайнфербан-
дами” під строгим наглядом крайс-
гавптманів і Гестапо, без жадного го
лосу.
І так зависла над нашим народом
чорна година, гірша, як у татарських
часах. Наші села обложені були кон-
тиґентами різного роду, не шкодив
також „буттер, шпек та шнапс”, а
вслід за тим ловля людей до війська
і воєнних робіт, а наших дівчат до
праці в Райху.
Ґестапівська машина працювала
ніч і день, арештування і розстріли
невинного населення не вгавали. Гра
біжницька самоволя п’яних гансів пе
реходила границі дикунських часів.
Та, на жаль, ми не зуміли фактів
всього того насильства зібрати йопу
блікувати.
Впарі з тим була друга небезпе
ка, а саме обсада волостей і Повіто
вих Виділів, чи „ґемаийндсфербан-
дів” ворожим нам елементом.
Отже, треба було обсадити ті ста
новища нашими кваліфікованими
людьми, а їх майже не було, бо ба