Basic HTML Version
ники всіх губерніяльних та повітових
земств, представники деяких міст і
духовенства, що стояло на чолі цер
ковно -приходських шкіл, я також
представники Міністерства Народної
Освіти, своєю авторитетною ухвалою
впровадити в народних школах ,,ма-
терінскій язик” для різних народнос
тей Росії, дав велику моральну під
тримку прихильникам цієї ідеї. І то
му вона ширилася серед учительства,
знаходила сприятливий відгук серед
ліберальної інтелігенції, передусім
„інородців”, до яких прем’єр-міністер
П. Столипін зачисляв і українців. В
Державній ДуМі П. Столипін виго
лосив гостру промову проти „мате-
рінского язика”.
Змагання за „рідну мову” в народ
них школах назовні не виглядало ні
революційно, ні дуже активно, але
воно набувало щораз більше при
хильників не лише на Україні, але
йв інших краях імперії з неросійсь
ким населенням.
На курсах знання української лі
тератури проф. Кудрявців защеплю-
вав учням у такий спосіб, що, гово
рячи, наприклад, про Гоголя, підкре
слював українські впливи на його
творчість, а говорячи про Пушкіна,
„не забував” згадати Т. Шевченка,
Лесю Українку, Івана Франка, Олеся,
Марка Вовчка, Винниченка, Грінчен-
ка, особливо, тих, чиї твори були ві
домі в їх перекладів на російську
мову.
Лекції з історії Росії читав на кур
сах директор ярославської гімназії
Вериґін. Під час вечірніх „собесєдо-
ваній” одна курсистка запитала йо
го:
— Пане професоре! Ви читали нам
лекції так, що вони не викликали в
нас патріотичних почувань. Чому це
так?
—■Це вина російської історії, а не
моя. Я викладав її без прикрас, та
кою, якою вона є в дійсності.
Тут треба пригадати, що коли на
ше земство подало кандидатів на лек
тора історії проф. Довнар-Запольсь-
кого а історії літератури проф. Лобо
ду, то міністерство не затвердило Ь
як „неблагонадьожних”.
Коли, читаючи лекцію з природо
знавства, професор Петербурзьки:
Жіночих Бестужівських курсів Нікс
нов сказав про певну рослину, що ц
саме та рослина, яку жиди знайшл:
в Аравійській пустелі, коли мандру
вали в „обітовану землю”, присутні:
на лекції директор Бєлий звернувс.
до курсантів з словами:
— Професор має рацію, що ця рос
лина подібна до тізї, якою жиди жи
вилися в пустелі, але, прошу пам’я
тати, вона була чудом послана н
землю, бо так сказано в біблії- -
Цим він виконав своє завдання цен
зора.
З історією і географією України н.
курсах було важче, а тому доводило
ся зв’язані з цими дисциплінами тє
ми переносити на вечірні „собесєдс
ванія” та екскурсії.
Екскурсії провадилися групами
тим, щоб у кожній групі були націо
нально-свідомі українці, які мали ста
вити провідникам групи певні запи
тання, що допомагали національно
му освідомленню інших.
Розпочинаючи екскурсію, ішли пе
редусім до місцевої історичної форте
ці Олександер-Шанц. Тут була наго
да розповісти взагалі про запорізь
кі фортеці, як їх описував Боплян
про запорізький побут, з в и ч а ї . З
збудованому за Катерини Другої Вій
ському соборі, оцо був у тій форте
ці, можна було оглядати ікони, напи
сані великим українським маляре»
Боровиковським. Були там також ри
зи, чаші, хрести, євангелії та ориґі
нальні образи з запорізьких церков
На деяких були написи, що давалі
можливість висвітлити деякі фраґ
менти історії України. Наприклад, }
різниці переховувалася євангелія, ви
готовлена „тщанієм козака Дитяків
ського куреня Ониська Горбика в го
роді Києві штукмайстром Золотарьо
вим”. Цікаво, що останні сторінки ці
єї ієвангелії були вирвані. Народні пе
рекази говорили, що там були вкле
єні „прав>а запорізьких козаків на їя