Basic HTML Version
Сучасна Україна, без огляду на
майже півстолітнє російсько-комуніс
тичне поневолення, значно готовніша
свідомістю і кадрами до дійсної, до
переможної, а не тільки поетичної на
ціональної революції. Першими про
вісниками її знову стали поети. І не
тільки в Україні, бо те ж саме в Біло
русі і в Грузії, у Вірменії і в Польщі,
в Чехії і в Словаччині, навіть в самій
Росії серед тих, які збагнули, що од
ного дня за все доведеться платити...
У сяйві вічної слави над скованою
Україною знову підводиться могутня,
жива постать Тараса Шевченка, бо
ніхто і ніколи „не скує душі живої і
слова живого” !.. Москва ще буде ду
шити і негласно судити. Але вже й
Москва, під тиском громадянства Ук
раїни, під тиском нашої великої віль
ної спільноти за кордоном і під тис
ком громадської — передової думки
світу була змушена на встановлення
пам’ятника поетові-патріотові Васи
леві Симоненкові. Зроблено це з об
лудною метою: „присвоїти” по смер
ті поета, якось примазатись до ньо
го... Та як „примазатись”, коли Ва
силь Симоненко, послідовник Тараса
Шевченка, Лесі Українки, Івана
Франка, Олександра Олеся, раннього
Павла Тичини, Евгена Маланюка •—
заявив у вічі обом потугам, кажучи
про Україну:
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе чудуватися повік.
Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю.
Хай мовчать Америки йРосїі,
Коли я з тобою говорю!
Поет-патріот Василь Симоненко
сприяв появі в новій Україні модер
них поетів-шестидесятників, поетів-
патріотів, із цькованою тепер Ліною
Костенківною на чолі (як дивно чу
ти, коли дехто за кордоном пробує
провадити паралелю між ними і між
деякими „модерністами”, позбавлени-
Василь Симоненко
(Фото з 1963-ого року)
ми цілковито, як дотепер, націо
нального, революційного первня!).
Василь Симоненко дав новій Украї
ні і грядучій національній революції
твір, який наведу повністю:
У К Р А Ї Н І
Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.
Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з ім’ям твоїм вмираю —
І в твоєму імені живу!
Нову, може вже заключну, націо
нально-визвольну революцію підго
товляють у країнах східньої і цент-