Basic HTML Version
На 54-ій сторінці вірш „Хіба ж ми
квіт?" , на 63-ій — „До
народної
пісні " :
0 пісне народна! Одна ти мене,
Лиш одна ти меке не лишаєш,
1 куди тільки доля мене не жене —
Ти за мною, як пташка, літаєш.
В цьому ж „Календарі " вміщені ще
вірші поета: „Дивне диво" (ст. 69) ,
„Рада " (81) , „Не було би", „Зів'яне
кожний вінок" і „Спочинь, серце"
(ст. 182, 202 і 215) . Як бачимо, що
цей „Календар" УНСоюзу надруку
вав аж 8 творів Б . Лепкого, всього
138 рядків.
В „Календарі " на 1922-ий рік на
друковані три вірші Лепкого, між
ними і відомий вірш „Не хиляйте в
діл прапора" (ст. 33) , який кінчаєть
ся т ак :
Підноеім лиш свого духа
І розпалюймо до грани.
Хоч звалить нас завірюха,
Нарід обновиться духа
І обновлений повстане . . .
Підноеім лиш свого духа
І розпалюймо до грани.
Другий вірш в цьому „Календарі "
— „Сон" на 32-ій сторінці, а третій
•— „В побіду вір" (ст. 137) .
В „Календарі УНС" на 1923-ій рік
надруковано шість творів Б. Лепкого.
На 44-ій ст. знаходимо поему „Вір
ний син Укра їни" я к а оповідає про
панцерний поїзд, який так називався.
Ц я поема має 12 строф по 4 рядки із
заввагою: „Цей вірш написаний на
тлі розвалу української армії й Дені -
кінської угоди з 6-го листопада 1919
р. В цій поемі український генерал
вистріляв всі кулі і згинув, діставши
одну ворожу кулю в чоло, а другу
в серце.
Поїзд спинився, стоїть,
Пробиті кулями стіни.
А на стінах, — глядіть!
„Рідний син України".
Інші твори Б . Лепкого в
цьому
„Календар і " : Поема
„Амінь"
(ст.
52) , „На границі " (ст. 58) , „Порада"
(ст. 69) , яка кінчається т а к :
Вважайте пильно, пильно дбай,
Щоб в тебе був свій рідний край ,
Свій вольний край, свій власний кут,
Щоб ти не був, як зсохлий прут,
Лиш як плодючая лоза,
А совість чиста, мов сльоза.
В цьому ж річнику „Календаря"
надруковані ще „Коломийка" і „Ніч" .
„Календар" на 1924-ий рік зачи
нається віршем Б. Лепкого під заг .
„З Новим Роком" (ст. 32) , а на 66
ст. надрукований виїмок з довшого
твору
„Ноктюрн" під заголовком
„Дванадцять борців".
Ось його початок;
Дванадцять борців
З Кам'янця як з нової Ґренади,
Дванадцять стрільців
Волічеться слідами бриґади, —
О, славо, кервавая славо!
Хіба ж знає світ,
Як боровся стрілець в лютім бою
Без куль, без чобіт,
Без їжі, з навалою чужою?
О, славо, кервавая славо!
(стор. 66).
На ст. 73 до 75 надрукована стаття
Б. Лепкого під заг . „Яків Щоголів" ,
на ст. 84 „Настя завзята" , де автор
оповідає про патріотичних українсь
ких жінок в Галичині . На 99 ст. зна
ходимо поезію „Над озером", на 100-
ій ст. „У бою кріпко стій" і „Різдво".
В „Календарі " 1925-ий рік стріча
ємо підпис Б . Лепкого п' ять раз і в"
На 45-ій ст. вірш „Забрали волю нам
і землю нам забрали" , на 48 ст. „Не
забувай" , на 59 — „Не нарікай! " , а
на 60-63 ст. стаття „У Дмитра Вітов-
ського", в якій поет пише про відві
дини могили полковника Д. Вітовсь-
кого, який згинув в летунській ката
строфі в 1919 році. На 97-ій ст. вмі
щена одна з поезій Б .Лепкого про
Різдво, в якій є така строфа:
Накрийте стіл обрусом білим, чистим
І сіна принесіть і покладіть дідух,
Нехай над вами сяйвом промінистим
Хоч раз урік вітає рідний дух.
266