Basic HTML Version
кого „У світ за очі", то „не раз ціла
заля плакала".
Випадало б згадати Богдана Леп-
кого ще й тому, що недавно в Ню
Иорку Наукове Товариство ім. Шев
ченка перевидало коштом д-ра Ро
мана Смика „Казку мого життя"
Богдана Лепкого, яка складається
з трьох давніших збірок
поетових
спогадів про своє дитяче, юнацьке
та студентське життя, що мали й
окремі заголовки: „ К р е г у л е ц ь " ,
Львів, 1936, ст. 80, „До Зарваниці",
Львів, 1938, стор. 150 та „Бережани",
Краків, 1941, стор. 178. Брат поета
Лев Лепкий доповнив
„Бережани"
своїм „Замість закінчення" (ст. 179-
180) та довшим нарисом під заг. „На
маргінесі „Казки мого життя" (ст.
181-221), додавши псевдоніми, що їх
уживав Богдан Лепкий (с їх аж 38.)
На стор. від 222 до 244 вміщені чис
ленні світлини з життя поета.
Треба пригадувати творчість Бог
дана Лепкого ще з тієї причини, що
його вповні замовчують на рідних
землях тільки тому, що він був авто
ром відомого повістевого циклу про
гетьмана Івана Мазепу, якого Моск
ва ненавидить за те, що він бажав
визволити Україну з московської не
волі. Україна не має найменшої при
чини бути глухою на твори Богдана
Лепкого, та вона в московській неволі
і не може діяти для свого добра. Мос
ква не любить українського поета,
який в 1914 році писав, що Воля
запалила український нарід та щоб
Слава вела його до самостійноети, бо
не все „одно, де жити, як вмирати".
Хто каже вам, що все одно,
Де жити, як вмирати,
Той тягне вас в багно на дно,
Той вам дас без дна судно
І каже кермувати.
„Спасибі, Вам, Дорогі земляки,
що :ве забули про мене"
Так писав Б. Лепкий до своїх „до
рогих земляків за морем" із Ванзе під
Берліном 11-го травня 1923 року, де
поет жив після
нещасливого для
України закінчення першої світової
війни, коли численні українці мусіли
жити на еміграції. Лепкий писав тоді,
що „докази пам'яті американських
українців тримає як дорогоцінний да
рунок на дорогу дальшого життя".
(„Календар УНСоюзу" на 1924 рік,
стор. 100).
Лепкий мав знайомих в Америці,
як ми вже згадували вище. Він дру
кував свої твори в „Календарях" У-
НСоюзу від 1914-го року почавши,
аж до 1940-го року, коли востаннє
надруковано вірш „В побіду вір!"
(стор. 63).
В „Календарі" на 1914-ий рік на
друкований вірш Б. Лепкого під заг.
„В світ за очі", про який ми вже зга
дували. В „Календарі" на 1915-ий
рік надрукована поезія „Голос надії",
про яку згадаємо при оцінці поетич
ної творчости Б. Лепкого.
В „Календарі" на 1916-ий рік на
друкована відома пісня Б. Лепкого з
музикою Лева Лепкого „Чуєш, брт.те
мій" під заголовком „Пісня Січових
Стрільців" (стор. 55). На стор. 82-84
надруковано поему „600 літ тому"
про боротьбу українського народу за
волю під час княжих часів, яка кін
чається такими словами:
Пішли усі: Степами байраками,
Пішли усі, задивлені у славу.
Як ті вірли летіли за знаками,
За хоругвами в бій, мов на забаву.
На 69-70 ст. в „Календарі" на 1917-
ий рік знаходимо відому поезію „В
храмі св. Юра", а на 127-ій ст. по
езію „З гір".
В „Календарі" на 1918-ий рік на
друкував Б. Лепкий вірші під заг.
„Гадки" (ст. 144-145).
В „Календарі" на 1919-ий рік не
має ні однієї поезії поета, але зате
в „Календарі" на 1920-ий рік знахо
димо аж 8 поетичних творів Б. Леп
кого. На 46-ій ст. поезія „Йдеш, як
в казку", яка зачинається так:
О, мій рідний, безталанний краю
Чи побачу я тебе? Не знаю.
265