ти громада не має майбутности. Ак
туальним є принцип, щоб якнайбіль
ше українського свідомого елементу
організувати в рядах одної організа
ції, такої, яка має всі дані — пере-
тривати. Актуальною власне є журба
за майбутність американсько-україн
ської громади, коли нема виглядів на
приплив нових українських сил до
Америки.
Безпосередні громадські прерога
тиви й завдання Українського На
родного Союзу змінилися постільки,
що з постанням у З'єднаних Стейтах
десятків установ і організацій із спе-
ціяльними цілями, головно з ділянок
науки, шкільництва, мистецтва, —
відпав той колишній добровільний
громадський
обов'язок
УНСоюзу,
яким була опіка над ширенням осві
ти. Але й нині, поруч із існуванням
різних книжкових видавництв, таки
УНСоюз має неначе монополь англо
мовної україністики. І нині УНСоюз
з нагоди різних своїх ювілейних
святкувань дбає за сприяння теат
ральній і музичній культурі, ставля
чи вперше різні опери і п'єси. І що
річні субвенції УНСоюзу йдуть на
стипендії студентам. А коли культу
ра єднається з національною репре
зентацією, ба навіть просто з політи
кою, як ось будова пам'ятника Т.
Шевченкові у Вашингтоні, то най
більше заходів таки поклали в тій
справі „Свобода" і УНСоюз, заходів,
з яких багато сутніх подробиць ши
рокому загалові навіть невідомі.
І народились в ЗСА численні укра
їнські політичні партії. Логічно — по
літикою американських українців по
винні би займатися їх політичні пар
тії і створена ними якась верхівка.
Але, чи можна б з чистою совістю до
ручити цю справу 10-ом існуючим
нині в ЗСА взаємоворогуючим укра
їнським політичним партіям? І хто
може сказати напевне, скільки пар
тій з отого круглого нинішнього де
сятка залишиться за яких, скажімо,
дальших 25 років?! Коли б заснова
ний тому 28 років Український Кон
гресовий Комітет складався тільки з
політичних партій, то він напевне
був би вже давно разлетівся. Коли ж
він постав на базі порозуміння між
братськими Союзами і зразу вклю
чив у себе всі інші центральні уста
нови й організації, то тільки таким
способом придбав стабільні основи.
Годі сьогодні передбачити, як ви
глядатиме американсько - українсь
ка громада за наступних 25 років, ко
ли прийдеться святкувати 100-річчя
Українського Народного Союзу. Але
напевне залишаться Церкви і напевне
залишиться Український Народний
Союз, може до того часу з'єднаний з
деякими іншими братськими устано
вами для зосередження фондів і
членства. За 25 років не стане цілої
нинішньої старшої Генерації іміґран-
тів. Середуща Генерація постаріється
і дійде до віку 70-80 років. Керма пе
рейде в руки нинішньої студентської
молоді й народженої тут наймолод
шої ґенерації. Життя в усіх ділянках
звузиться, — але не завмре. Прий
дуть інші, молодші люди, з іншим
підходом до життя і праці, з іншими
проблемами. В дечому зміна прийде
навіть на краще: з відходом у засві
ти прибулої з України іміграції зник
нуть загумінкова заїлість, партикуля
ризм, сектантство, анахронічні упере
дження, що коріняться з часів про
граних визвольних змагань. Припи
ниться нинішня розпорошеність по
різних ґеттах — наукових, молоде
чих, спортових, комбатантських. Ус
танови й організації, які тепер не мо
жуть зійтись і співпрацювати навіть
на суто-науковому полі, напевне з'єд
наються, бо примусить їх до цього
життя — скупість людей і скупість
фондів. Напевне будуть і далі різниці
політичних світоглядів. Але вони бу
дуть більш схожі до різниць, що ді
лять американські політичні партії, в
яких відмолоджена українська грома
да прийматиме куди більшу участь.
Можливо, що збережеться поділ на
націоналістів, демократів і монархіс
тів - гетьманців, себто на три ідеоло
гічні течії без уваги на назву. Але
101