Basic HTML Version
кілька років перед тим було б річчю
не до подумання, щоб „Свобода" мог
ла дозволити собі на такий „люксус".
До таких люксусів належить теж за
ведення редакційного архіву, постій
не поширювання редакційної бібліо
теки і т. п.
Поруч із цим „Свобода" не потре
бує оглядатись за іншими україн
ськими часописами, як джерелом сво
го редакційного матеріалу, а — на
впаки — сама стала таким джерелом
для наших часописів у вільному сві
ті.
Коли „Діло" і „Рада" мали трудну
ситуацію з уваги на окупантські ре
жими, то „Свобода" виходить в краї
ні, де не існує не тільки пресової цен
зури, але й нема, властиво, окремого
пресового закону. Все ж таки „Сво
бода" є органом братсько-допомого-
вої організації, що не мала парале
лі на рікних землях. Маючи член
ство за походженням з різних
українських земель, приналежне до
різних віровизнань і до справжньої
мозаїки політичних партій, груп і та
борів, редакція „Свободи" мусить з
природи речі бути дуже обережна,
коли йде про тематику і спосіб її
трактування.
Виконуючи завдання щоденника,
„Свобода" кладе натиск на інформа
ційний сектор. Коментуючи внутріш-
ньоукраїнські справи „Свобода" ста
рається займати таке понадпартійне і
понадгрупове становище, щоб об'єд
нувати американсько-українську гро
маду на плятформі всенаціональ-
них вірувань і прагнень. Таке
українське становище „Свобода" зай
має назверх, у репрезентуванні ук
раїнських справ на, так би мовити,
зовнішньому відтинку. Завдяки цьо
му „Свобода" стала найавторитетні
шим органом українців у вільному
світі. На внутрішньому ж терені
„Свобода", як у перших днях свого
існування, так і тепер, є в першому
ряді кожного творчого й конструк
тивного діла. І навпаки: ніяке діло
не може повестися без активної і все
бічної підтримки „Свободою".
Самі її редакційні співробітники
найкраще знають, які є хиби „Сво
боди" й у чому можна б її поліпши
ти. Наприклад, вона відразу стала б
іншою, кращою, цікавішою, якби по
ширила свій об'єм, якби могла бодай
раз на тиждень видавати літератур
но-мистецький додаток, якби могла
подавати систематичні сумаричні ог
ляди подій, якби завела „кутики"
мовний, спортовий, „без політики",
жіночий, куховарський, ш а х о в и й ,
бриджовий і т. д. Все це можна було б
зробити, коли б число її передплат
ників дозволяло поширити об'єм га
зети, збільшити редакторський склад,
заанґажувати постійних референтів з
різних ділянок життя і культури. Б'є
нас наша бідність у різних ділянках
національного життя і б'є вона й по
стані нашої щоденної преси. Себто:
громада багата і в теорії признає вар
тість рідного щоденника, але в прак
тиці не підтримує його так, як цього
вимагала б українська визвольна
справа, зокрема добро американсько-
української громади.
Все ж, покищо, „Свобода" є одним
із найголовніших атутів цієї нашої
громади і найсильніших її бастіонів.
Нині стоїть вона в першому ряді в бо
ротьбі за українську правду у світі і
за волю в Україні. А коли цю місію
виконує серед важких умовин, то це
традиційна, звична, нормальна і при
родна доля, українських працівників
пера.
** *
Ніяке порівнювання між назва
ними вгорі трьома українськими що
денниками — першим галицьким,
першим наддніпрянським і першим
американським — та „Радянською
Україною" чи будь-котрим щоденни
ком за большевицького режиму — не
можливе. Річ у тім, що УССР, як усі
інші так звані самостійні й автоном
ні совєтські республіки, є насправді
тільки адміністраційними одиницями
однієї російсько-большевицької імпе
рії, де всі засоби інформації і пропа
ганди мають служити не інтересам
тих республік і їхніх народів, а імен
но імперії та її провідній російсько-
большевицькій кліці, опертій на
збройну силу, на поліційний апарат,
на здисциплінований і сцентралізо-
ваний партійний кадр, врешті й різ-
нонаціональний кадр поплентачів і
21