Basic HTML Version
достосуванців, що виконують яничар
ську службу. Очевидно, що в цій дій
сності нема місця на іншу пресу, як
тільки таку, яка існує в Совєтському
Союзі. Це ялова, смертельно нудна
преса, із штампом офіційних органів,
що — після скасування „культу осо
би" продовжують вести культ партії,
культ її колективних вождів, культ
совєтської імперії та культ фальшу й
забріхання. Не може бути місця на
віть на тінь вільної преси в Україні,
коли ціллю державної імперської вер
хівки є створити один „совєтський
нарід" із російською мовою та куль
турою, в рямцях якої щонайвище до
пускається
„обласну"
українську
культуру етносу й фолкльору. Яка
може бути вільна політична думка,
коли вона скована доктриною марк-
со-ленінізму, в якій нема місця на
українство?! Ото ж не може бути ні
якого спільного знаменника між ук
раїнськими щоденниками, що вихо
дили й виходять за українські гроші
українських читачів та не залежали
й не залежать від будь-яких чужона
ціональних чинників і джерел їхніх
фондів, — та пресою підсовєтською,
що є глумом над поняттям преси. І
тому до історії української преси не
ввійде ніодин щоденник із УССР, бо
вся тамошня преса, як пропаґандив-
не рам'я чужої, накиненої Україні
ідеології і влади, не стосується істо
рії України.
Пам'ятник на могилі о. Григорія Грушки в Пєнякаоо,
Західня Україна, поставлений старанням УНСоюзу.
22