Basic HTML Version
ґіональним органом, що присвячував
себе найголовніше п'ємонтсько-орга-
нізаційним справам американських
українців. На це впливала також та
обставина, яка пригадує важкі часи
київської „Громадської Думки" і най
більші турботи Євгена Чикаленка,
коли він організував „Раду": брак
фахових журналістичних сил. Щой
но під час і після 1 світ, війни (Оме
лян Рев'юк ще швидше) приїхав до
Америки гурт політичних емігрантів
із високою освітою, між ними й ті,
які в історії американської преси
відіграли першорядну ролю: д-р
Лука Мишуга, д-р Лонгин Цегель-
ський, д-р Семен Демидчук, Воло
димир Кедровський і інші, що їх
можна порахувати на пальцях. Все
ж, хоч як мало їх було, це був за-
стрик в американсько-українське ін
телектуальне життя, зокрема в його
пресу. Проте, Редакція „Свободи" бу
ла завжди дуже куца й, бувало, два
редактори несли ввесь тягар редак
ційної та коректорської праці плюс
невідхильні громадські обов'язки. В
таких обставинах, ясно, прийшлося
користуватись готовим друкованим ма-
теріялом: львівські газети були неви
черпним джерелом редакційного ма-
теріялу „Свободи". Промови україн
ських послів і сенаторів у варшав
ському соймі, звідомлення з політич
них процесів, звідомлення з життя
громад в Західній Україні, врешті
статті та фейлетони - - все це ряту
вало редакцію „Свободи".
А втім, від самого початку, джер-
жиситська „Свобода", як і львівське
„Діло" та київська „Рада", була ор
ганом соборницьким: і своїм духом,
і тематикою зацікавлення, і складом
співробітників та дописувачів. Не
маючи в Америці над собою окупант
ської цензури, „Свобода" могла од-
вертіше й радикальніше ставити
справу української державности і со-
борности, особливо від часу виступу
Усусусів в 1914 р. та покликання до
життя її Бойової Управи, як теж за
снування Союзу Визволення Украї
ни за першої світової війни. Правда,
„Свобода" опинялась двічі у своїй
історії в дуже складній ситуації, в
якій бували й немалі прикрощі, ко
ли українці на рідних землях стави
ли на карту Центральних Держав за
першої світової війни й на націона
лізм Антикомінтерну в другій світо
вій війні, а З'єдинені Держави актив
но заанґажувались по другому боці.
З тих клопотів „Свобода" вміла зав
жди вийти переможно тому, що вона
могла послідовністю своєї лінії дока
зати кожному, хто в цих справах
спершу не визнавався, що річ ішла
про оборону інтересів України й ук
раїнського народу, коли ж між тим
інтересом і інтересом Америки —
згідно з думкою тогочасних її Урядів
— приходила розбіжність, то кон
флікт совісти був неминучий і логіч
ний.
Послідовність і впертість антико
муністичної і антиросійської лінії
„Свободи", які були, може, незрозу
мілі і неприємні декому в керівних
американських колах за часів актив
ного союзу ЗДА й СССР та спричиню
вали доноси збоку „прогресистів", здо
були перемогу і зазнали найвищого
признання, коли ера союзу, приязни
та співіснування минулася і почала
ся ера холодної війни. Скінчився то
ді для „Свободи" подвійний прикрий
час, що його прийшлось переживати
за другої світової війни, коли то
„Свобода" була відрізана цілком від
України і від європейських українців.
Холодна війна збіглась часово з на
пливом нової еміґрації. Бувши голов
ним речником і найпалкішим провід
ником переселенської акції ЗУАДК,
до заснування якого, до речі, в най
більшій мірі спричинилися Україн
ський Народний Союз грішми і „Сво
бода" пропагандою, — дістала „Сво
бода" винагороду в постаті широких
кадрів високоосвічених нових емі
грантів, з яких вона могла поповнити
свою власну Редакцію та кадри по
стійних співробітників і кореспонден
тів — з окремих американсько-укра
їнських громад і з країн Західньої
Европи. Очевидно, що тоді дещо змі
нився і характер „Свободи", пошири
лась проблематика й тематика, під
нісся рівень газети. Маленьким дока
зом цього хай буде факт, що вперше
заанґажовано до складу редакції
журналіста, який за головне своє
завдання має — переводити мовно-
правописну коректу рукописів. Ще
20