Basic HTML Version
Д-р Іван Німчук,
головний редактор „Діла"
в pp. 1936-1939.
силь Мудрий і автор цих рядків. Член
редакції „Діла" Михайло Хом'як, за
останньої війни головний редактор
„Краківських Вістей", живе тепер в
Едмонтоні, в Канаді, а у Філядельфії
живе ред. Михайло Лотоцький, який,
мабуть, поверх 20 років був коректо
ром „Діла", та писав закордонні ві
стки з нічних бюлетенів. У Ню Нор
ку живе Роман Купчинський, довго
літній фейлетоніст „Діла" (Галак-
тіон Чіпка), в Дітройті Володимир
Несторович, редактор „Економічної
сторінки" в „Ділі", відомий лікар в
Нюарку д-р Богдан Олесницький, ре
дагував, ще як студент медицини,
сторінку „З науки і техніки", а тепе
рішній редактор „Америки" Євген
Зиблікевич редаґував окремий спор-
товий тижневик при „Ділі" „Змаг".
*
Коли львівське „Діло" почало по
являтись, як щоденник, вже у 1887
році, то наддніпрянські діячі могли, з
уваги на реакційно-політичні відно
сини в Росії, взятися за видавання
Щоденної газети щойно під кінець
1905 року. Задумана така перша „що
денна політична, економічна і літе
ратурна газета" „Громадське Слово",
яка вже виготовила свій заклик з
програмою у сімох точках, списком
співробітників та умовами передпла
ти, не появилась, бо влада заборони
ла її ще перед виходом її першого
числа, до того ж арештувавши перед
баченого на головного редактора
Сергія Єфремова. На її місце почала
появлятись „Громадська Думка", але
вона проіснувала тільки від 31 груд
ня 1905 до 18 серпня 1906 року, отож
несповна вісім місяців. Вона не прид
бала собі великого авторитету з ува
ги на надзвичайні труднощі всереди
ні самого видавництва, постійні го
стрі суперечки між членами Редакції
та погано наладнаний адміністрацій-
ний апарат. До історії тієї газети пре
гарний матеріял подав найавторитет
ніший автор, бо її видавець, Євген
Чикаленко
7
. „Як почала виходити га
зета, — пише він, — то почалася й
мука для всіх нас". Євген Чикален
ко признао, що „боявся, що у нас не
вистане літературних сил випускати
щоденну газету і журнал. Справжніх
газетних робітників між нами не бу
ло й жадного, були тільки такі, що
пробували свої сили в місячних жур
налах". Гострі суперечки виникали
особливо між фактичним редактором
„Громадської Думки" Ф. Матушев-
ським та членом Редакційної Колегії
і співвидавцем В. Леонтовичем, го
ловно на ґрунті підходу до земельної
проблеми в Україні. Коли замісць
„Громадської Думки" почала виходи,
ти „Рада" й до Києва приїхав Михай
ло Грушевський, вся „влада" в газе
ті перейшла в руки видавців, на
справді Євгена Чикаленка, і відноси
ни направились. Проте, Чикаленко
подає цікавий епізод з останнього пе
ріоду „Громадської Думки": гострий
конфлікт між Грушевським і Бори
сом Грінченком на тлі статті Грін-
ченка — проти галичан, за їхню „не
українську мову". Редакція відмови
лась була також надрукувати стат
тю проф. Степана Томашівського
(галичанина) про десятилітній юві
лей Грушевського. Земельна справа
й галичани •— наддніпрянці! Дві
проблеми, які дали себе так погано
відчути у внутрішніх відносинах при
видаванні першого українського що-
? Євген Чикаленка: „Спогади 1861-
1907", Ню Иорк, 1955.
П