Д-р Кость Левицький,
адвокат, кол. прем'єр ЗУНР,
голова Надзірної Ради Видавничої
Спілки „Діло" в 30-их pp.
бували інколи конфлікти. Такий кон
флікт стався ще перед першою світо
вою війною в зв'язку з статтею про
ти митр. А. Шептицького, за редак
торства д-ра Лонгина Цегельського.
До конфліктів приходило й за редак
торства Федя Федорцева. Конфлікт
між головним редактором Василем
Панейком і рештою Редакції був теж
вирішений на Надзірній Раді Видав
ничої Спілки. Але ці й подібні епізо
ди були дійсно тільки епізодами, які
доказували лише, що однаково ре
дактори, як і провід Надзірної Ради
й Дирекції мали власну думку і вмі
ли її боронити та узгіднювати. Окре
мі члени Надзірної Ради чи Дирекції
ніколи не втручались до Редакції.
Така організаційна система дозво
ляла Редакції „Діла" мати свободу
думки і вислову і дозволяла газеті
бути органом не тільки інформацій
ним та громадсько- організаторським,
але й керівним, з полемічними стат
тями, коментарями на всі найдразли-
віші громадські справи, та ідеологіч
ним^ подаванням під увагу грома
дянству концепцій і ідей, інколи на
віть дуже дискусійних та непопуляр
них. Свобода думки редакції і право
висловлювати її на сторінках газети
доходила до того, що— бувало — Ре
дакція виступала інколи й проти по
літики офіційного проводу УНДО, чи
переводила над цією політикою на
сторінках газети публічну дискусію.
Дружні взаємини між Редакцією, Ди
рекцією і Надзірною Радою дозволя
ли робити це у взаємному порозумін
ні, дармащо не всі члени тих керів
них органів видавництва мусіли по
годжуватись в усьому з Редакцією.
Така свобода рухів Редакції та яс
не й виразне ставлення різних справ
на сторінках „Діла" не раз приспо-
рювали газеті і її редакторам багато
противників. Але в сумі газета мала
повагу та авторитет і з нею рахува
лось не тільки рідне громадянство,
але й поляки; до голосу „Діла" при
слухалась і, звичайно, час від часу
гостро проти нього виступала совєт-
ська преса. Після погр'ому друкарні
„Діла", що його вчинила польська
боївка другого ж дня після вибуху
війни у вересні 1939 році і під час
бомбардування Львова та його обло
ги німецькими військами, поки 17 ве
ресня вмаршували до нього совєт-
ські війська, — „Діло" перестало по
являтись. Член Редакційної Колегії
для організаційних і технічних справ
д-р Іван Німчук та зв'язковий між
„Ділом" і Головним Секретаріятом
УНДО проф. Володимир Кузьмович
були негайно арештовані большеви-
ками. Д-р І. Німчук чудом врятував
ся і своє перебування в большевиць-
кій в'язниці описав в окремій кни
жечці
6
. Помер 1 травня 1956 р. в Ед
монтоні, в Канаді. Проф. Володимир
Кузьмович помер на засланні мабуть
у 1943 р. Обидва були дійсними пра
ведниками Господніми за своїми ха
рактерами, людьми великої освіти,
глибокого розуму й вийняткової осо
бистої культури. Після смерти Васи
ля Панейка 29 травня 1956 р. в Ка
ракасі, у Венесуелі, і д-ра Лонгина
Цегельського 13 грудня 1950 р. у Фі-
лядельфії, Па., в живих є ще колиш
ні головні редактори „Діла" — Ва-
в Іван Німчук: „595 днів у червоній
тюрмі", Едмонтон, Канада.
16