Basic HTML Version
Юпітер має 12 місяців - супутників.
Гадаємо, що космічний корабель ося
де на одному з них і залога корабля,
приготовивши ракету, вишле кілька
астронавтів на поверхню Юпітера.
Чи на Юпітері існує життя?
Такого життя, як ми бачимо на
Землі, там немає. Але чи можна твер
дити, що життя інакше, ніж на Зем
лі, неможливе? Бог, що створив жит
тя на Землі, міг із первнів, які є на
Юпітері, створити живі організми й
достосувати їх до атмосферичних умо-
вин цієї плянети.
І можливо, що на замороженому
Юпітері є астрономи, які дивляться
на нашу Землю й питають себе, чи
на плянеті, яка так близько кружляє
навколо Сонця й яка має так мало
метану й амоніяку, можуть існувати
розумні істоти.
Сатурн — це плянета малощо мен
ша від Юпітера. І
TclKj ЯК На.
Юпіте
рі, його атмосфера складається з ме
тану й водню, у якій плавають кри
шталики замороженого амоніяку.
Сатурн віддалений від Сонця на
887,000 000 миль — майже в десять
разів дальше, ніж Земля. Тим то на
цій плянеті панують вічні морози, а
температура спадає до —240 степенів
Фаренгайта.
Сатурн славний своїми перстенями.
Астрономи кажуть, що чогось подіб
ного вони не бачили у цілому космо
сі. Ці перстені іскряться, як лід на
Землі іскриться від соняшних проме
нів. Учені думають, що складаються
вони з дрібних кусників мінералів,
покритих льодом.
Сатурн має дев'ять місяців - супут
ників. Найбільший із них Титан, май
же такого розміру, як Марс. Здаєть
ся, Титан має тверду, скелясту по
верхню. І якщо колись астронавти
виберуться на Сатурн, то вони спер
шу причалять на Титані, а вже піс
ля того вишлють ракету на Сатурн.
Ще далі за Сатурном кружляють в
просторах Уран, Нептун і Плютон.
Температура на цих далеких пляне-
тах доходить зимою до —430 степе
нів Фаренгайта. Але і вліті там ма
лощо тепліше.
Плютон віддалений від Сонця май
же на чотири мільярди миль, — у со
рок разів далі, ніж Земля. Темпера
тура там така низька, що взимі на
віть метан і водень замерзають і спа
дають на поверхню у формі криш
таликів.
Астронавти, які колись прилетять
і на цю плянету, будуть дивитись
на холодне світло далекого Сонця
так, як ми дивимось на бліде лице
трупа.
І так людина, опанувавши останню
плянету соняшної системи, стане на
порозі міжзоряних просторів.
ДО ЗІРОК
Ш
На південному небі, у сузір'ї Кен
тавра, світить зоря Альфа Кентаврі.
Це найближча до нас зірка. її світло
йде до нас чотири роки й чотири мі
сяці. Зоря Барнарда, яку відкрив
американський астроном Едвард Бар-
нард, віддалена від нас на 6 світлових
років. А третя зоря це —
-•
61 Циґні
у сузір'ї Лебедя. Вона віддалена від
Сонця не більше як на 11 світлових
років.
Це не тільки найближчі до нас зо
рі. Астрономи гадають, що зоря Бар
нарда і 61 Циґні це сонця, які мають
свої плянети, що на них могло розви
нутись життя. І можливо, що вже у
наступному тисячолітті наші космо
навти полетять до цих зірок — шу
кати розумних істот.
Для нас подорожі у зоряні просто
ри виглядають як фантазія. І нічого
в цьому немає дивного. Світло, яке
летить із швидкістю 186.282 милі на
секунду, потребує чотири, десять або
і більше років, щоб від тих зір до
нас дістатись. А наші найшвидші ра
кети летять із швидкістю 6-7 миль
на секунду. Навіть, якби ми мали мо
тори, що понесли б нас із швидкістю
20 миль на секунду, то й тоді подо
рож до найближчої зорі тривала б
40.000 років.
Однак, про подорож у міжзоряні
простори думають не тільки автори
фантастичних повістей, але й пова
жні учені.
Учені припускають, що в наступно
му тисячолітті люди відкриють нові
джерела енергії, які понесуть кос-
Щ