Basic HTML Version
ка на Правобережжя і через англій
ського посла в Царгороді підтримати
його старання перед турками. Ту саму
справу порушували його листи до по
льського короля, до султана і хана.
Передав король також листа до ко
шового з повідомленням, що дістав
листа від запорожців із кондоленція-
ми з приводу смерти Карла XII. Та
кож обіцяв запорожцям свою опіку.
Гетьман виїхав із Стокгольму восе
ни 1720-го року. Поспішав до Німеч
чини, щоб ще застати в Ганновері
англійського короля. На Балтійсько
му морі бушувала буря, що змусила
Орлика чекати кілька днів на острові
Ріґен. На німецькому березі вислав
він родину до міста Бресляв, іа сам,
з найстаршим сином Григором і своїм
секретарем, капітаном де-Клюаром,
подався до Ганноверу. Короля вже не
застав, зате мав авдіенцію у його мі
ністра, графа Бернсдорфа. Той уваж
но вислухав гетьмана й обіцяв під
тримку в імені короля. Орлик вручив
йому листа до короля і показав важ
ливі документи, як грамоту султана з
призначенням його, Орлика, на геть
мана Правобережжя, договір запо
рожців з кримським ханом і ін.
В тій порі, коли Орлик виїхав із
Швеції, почалася вже нова зміна в хи
мерній тодішній політиці. Державам,
ворожим супроти Москви, бракувало
однозгідности. Польський король не
зміг перебороти неохоту магнатів до
нової війни. Австрія не зробила нічо
го, крім обіцянок. Причина була, ма
буть, у тому, що всього кілька років
перед тим держави Західньої Европи
закінчили довголітню війну за еспан-
ський престіл, яка виснажила Авст
рію і Францію. Внаслідок такої зміни
настроїв англійський король багато
опустив із свосї войовничости супроти
царя і згодом порадив Швеції зами
ритися з царем.
Опісля гетьман переїхав до Бресляв
і почав енергійне листування з воло
дарями і діячами, від яких залежали
дальші події на сході Европи. Вислав
листи до польського короля і до маг
натів, до шведського посла у Варшаві
і до литовського канцлера, князя Ви-
шневецького. Шведському послові з
Лондоні послав низку актів. Також
знову вирядив послянця до запоролс.
ців і до хана, з листами від шведсько
го короля і своїми.
Листи до австрійського цісаря пос
лав на руки шведського посла у Від.
ні і просив у нього помочі, зокрема
права жити в Бресляв. Одначе, авст
рійська політика зробила саме в ту
пору різкий оборот. Австрія зблизи
лася до царя. Саме йшли дипломатич
ні і торговельні переговори з царсь
ким послом у Відні — Яґужінським.
Цар Петро довідався про заміри геть
мана і видав наказ зловити його.
Брат Яґужінського чекав на Орли
ка в Гамбурзі. Діставши точні дані,
поїхав до Бресляв, щоб арештувати
його з родиною. Не вдалося це мос
ковському агентові лише тому, що
гетьман мав уже товариські зв'язки.
У Бресляв він познайомився із ба
роном Орликом, своїм дуже далеким
родичем. Гетьманові далекі предки
виеміґрували були з Чехії в XV віці
до Польщі. Згодом частина родини пе
реїхала на Білорусь, і там батько Ор
лика був дідичем. Його син Пилип,
пізніший гетьман, студіював у Києві,
де зовсім зукраїнщився. Отже, вияви
лося, що барон Орлик походив з тої
ж родини, що осіла була в Польщі, і
мав той самий шляхетський герб, :цо
й гетьман. Він заопікувався гетьмано
вою родиною, ввів її в доми місцевої
аристократії і познайомив з впливови
ми людьми. Він дізнався впору про
московські заміри схопити гетьмана і
відвіз його в безпечне місце.
Через кілька годин по його виїзді
прибув до Бреслав Яґужінський і
вночі прийшов перед дім, де жила
гетьманова родина, щоб її арештува
ти. Врятувала її лише неуступливість
господаря, що ніяк не згодився відчи
нити браму нахабі серед ночі. На
другий день примістив барон Орлик
гетьманичів в одному монастирі, а
гетьманівен у другому.
Московська влада почала практику
вати ловлю в чужих краях невигід
них для себе наших емігрантів. Так,
у 1716 р. схопили московські аґенти
на вулиці в Гамбурзі Войнаровського
і, не зважаючи на старання диплома
тів, особливо шведського посла, вивез
ли його в Московщину. В кінці 1719-
ЦО