Basic HTML Version
гроші, які випустив уряд, знецінюва
лися mppas більше. Гетьман попав із
ріднею в розпучливе становище. А ро
дину мав він велику: дружину, трьох
синів і дві доньки. Він заліз у борги,
врешті заставив свої дорогоціннощі та
гетьманські клейноди: булаву, бун
чук і ін. Також домагався він у швед
ської державної скарбниці, щоб звер
нула йому позичку, яку затягнув
Каг:л XII у гетьмана Мазепи, одначе
в ту пору не міг її одержати.
Карл XII не цікавився тоді справа
ми України і Польщі, бо мав ближчі,
дуже клопітливі справи. Німецькі дер
жави : Ганновер, Прусія і Саксонія ук
лали з Московщиною і Данією союз,
що мав на цілі відібрати від Швеції
всі її посілості на німецькій території.
Шведська армія, заабсорбована вій
ною проти Московіцини, мала тепер
забагато ворогів. Карл робив, що міг,
але часи його перемог минулись без
поворотно.
В грудні 1718-го року поляг Карл
XII у війні з Данією, на 37-му році
життя. Саме в той час важка ситуація
Швеції почала поліпшуватися. Анг
лія, Франція й Австрія створили в
1719-му рсці союз проти Московщини,
бо не подобався їм зашвидкий її роз-
ріст. Англійський король вимагав від
царя, щоб він забрав свої війська з
Польщі. Польський король Август II,
що був раніш союзником царя, звер
нувся до нього з вимогою, щоб негай
но забрав свої війська з Польщі і від
дав їй Курляндію та інші загарбані в
неї провнції.
Гетьман Орлик уважно слідкував
за розвитком політичної ситуації. Він
бачив, що з погіршенням справ Мос
ковщини справа України має дані ста
ти актуальною. Він переїхав до Сток
гольму. Хоч його становище трохи по
кращало з матеріяльного боку, жив
він у шведській столиці за позичені
гроші. В кінці 1719-го року Англія та
Франція заявили, що вони обороня
тимуть береги Швеції своїми фльота-
ми і дадуть гроші на зорганізування
великої армії проти царя Петра. Тоді
ж посли Англії і Франції в Царгороді
переконували турецьких провідних
політиків, що Туреччина повинна від
новити війну проти царя.
Орлик бачив, що для того, щоб
справа поневоленої України стала ак
туальною в державах, ворожих царе
ві, він повинен станути у проводі за
порожців і прийняти участь у війні, в
союзі з Кримом, турками і Польщею.
Тому він вирішив виїхати до Польщі,
а звідтіль до запорожців і татар. Шве
ди радо прийняли його плян. Україн
ська справа була їм потрібна, як за
сіб спонукати Польщу до участи у
війні. Шведські провідні діячі мали
плян вирвати Лівобережжя з москов
ських рук шляхом її унїї з Польщею.
Орлик згодився з конечности на той
плян і почав переговори з королем
Августом і впливовими маґнатами.
Також старався він, щоб шведська
влада підтримала справу його геть
манства в Україні і щоб Правобереж
жя дістало під його владою автоно
мію.
До Варшави послав Орлик полков
ника Герцика з листами до маґнатів.
Вени і польські сенатори виявляли у
відповідях свою прихильність до Ор
лика і запрошували його до Польщі.
Одначе, до його воєнних плянів мали
свої завваги, як до нездійсненних. З
листами до запорожців і до хана пої
хав інший вірний гетьманові співро
бітник Нахимовський. Орлик повідом
ляв запорожців, що в Европі створи
лася коаліція протимосковських дер
жав і що прийшла пора визволяти
Україну.
На Запоріжжі була тоді така ситуа
ція: відділення Січі від України дер
жавним, турецько - московським кор
доном дуже дошкуляло запорожцям.
Торгівля і всякі зв'язки із Січчю бу
ли в Україні заборонені. Між зопо-
рожцями були дві партії: одна трима
лася Орлика і його союзу з ханом,
друга, також доволі сильна, бажала
повороту Січі під царську протекцію.
На гетьманський лист відповіли запо
рожці доволі приязно.
Шведська влада дала Орликові на
відхідному 20 000 талярів. Дістав він
також від нового шведського короля
низку поручальних листів: до авст
рійського цісаря, до англійського ко
роля, до хана й ін. В листі до англій
ського короля було прохання зайня
тися оправданими претенсіями Орли-
139