Basic HTML Version
ця, призначеного Хрущовим. Цей
факт американська преса трактує і
кваліфікує, як великий осяг амери
канського дипломатичного уміння і
мистецтва.
Це четвертий уступ нашого опові
дання.
Ці штуки Хрущов добре знає, і всі
ноти відсилає назад „по мєсту жи-
тельства", до Вашингтону. Дальша
доля цих літературних творів мені
невідома.
Тим часом наше оповідання дуже
розростається (в натурі, не на пись
мі ). Прибуває уступ за уступом. Аж
нарешті Вашингтон подається. Усту
пає перед дружним наступом двійки
,.Мекміллен — Хрущов". Капітулює в
усіх пунктах. До цього у великій мірі
спричиняється трест мізків. Це —
своєрідний чамбул учених, що їх Ва
шингтон мас за найрозумніших лю
дей, далеко розумніших від нього. Це
— вчені фахівці від політичних і ди
пломатичних наук. Вашингтон упер
то вірить, що такі науки справді є!
І ось тут вискакує на сцену велика
несподіванка. Я зразу думав, що мені
щось покрутилося в голові і пере
вернувся світ. Але скоро показало
ся, що це сталося в самій політиці.
Раптом бо виявляється, що то не Мо
сква кличе Америку на вершину, а,
навпаки, Америка Москву. Я не знаю
і не вмію пояснити ні собі, ні вам, як
це так виходить. Але так виходить. І
Хрущов починає дуже маніжитися і
•ї^ає, що він уперше чує про якусь
конференцію. Але о с т а т о ч н о дає
свою згоду. Знову настає жвавий
танець вимінних нот, і кінець-кінцем
відбувається сама конференція.
Це буде якийсь п а р к а н а д ц я -
т и й уступ нашого оповідання.
І за цим іде вже перший уступ са-
гюї конференції. На ній відразу вини
кає „столова" проблема. її висуває
Москва. Вимагає, щоб засідальний стіл
був конче круглий! Інакше, каже, не
присяду і поїду собі назад додому. За
сідайте самі. Замість відразу погоди
тися на цю химерну вимогу модерних
духоборів, вашингтонські дипломати
стають на роги. Рішуче протестують
роти круглого стола, як такого, і
проти самої ідеї його, як такої. І, на
впаки,
висувають
рішучу
вимо
гу користуватися тільки чотирикут
нім столом. Постає столова сварка
Вона триває кілька днів, а світова
преса друкує про неї мільйони-міль-
йони примірників газет, де форма
стола набирає значення світової пр
0
.
блеми. Двадцятому століттю та його
дипломатам належиться перша наго
рода за світові проблеми!
Кінець - кінцем Москва, підперта
Мекмілленом, перемагає, і Вашинг
тон дає згоду на круглий стіл, як та
кий. Останні конференції відбува
ються без столових дебат, бо Ва
шингтон усмирився і покірно сідає за
круглий стіл. Буває й таке, що часом
Москва заґаврониться і забуде за
стіл. Тоді засідання все одно відбу
вається за круглим столом, бо за цим
дуже пильнує сам Вашингтон. Наука
не йде в ліс, а в голову!
Тепер настає другий уступ вер
шинної конференці ї. Цей уступ на
віть такому песимістові, як я, здаєть
ся неймовірним. Виявляється бо, що
кожна в є р ш и на прибула не на ту
конференцію, що думала і куди їха
л а ! Десь по дорозі напав на неї блуд
і загнав на манівці. Бо одна вершина,
сказати коротко, думала про образи,
а друга про гарбузи, одна збиралася
говорити про Рим, друга про Крим, а
третя про Білу Церкву. Тільки Мек-
міллен був хитріший і ні про що не
думав. І за круглим столом розпочи
наються суперечки, що ж його роби
ти ? Пригадайте собі, як колись зібра
лися були звірі, птахи й комахи, але
не розумно їм було, що мають чини
ти. Аж знайшлася одна мудра голо
ва, що ска з ала:
— Давайте, хлопці, справимо ве
с ілля !
Ця золота думка дуже сподобалася
громаді, тільки виникло питання, ко
го ж його женити. Трохи подумали й
придумали, що найкраще оженити
з а йц я .
І справили зайчикові бучне весілля.
Довго не марудили. Тільки учасники
вершинної конференції не мають та
кого талану й розпочинають несамо
виту сварку. І ніколи не можна ска
зати, за що власне вони сваряться.
Мали б сваритись за те, якого зайця
їм женити. Але так не діється. І в
цьому винуваті політично - диплома-
106