Basic HTML Version
сильно скріпило моє наскрізь пози
тивне відношення до тієї організації.
Коли ж уже на скитальщині я отри
мав від тодішнього директора ЗУАДК
на Европу адв. Романа Смука одно-
томову „Історію України" М. Грушев-
ського в англійській мові, при чому
він мені пояснив, що це видано кош
том і заходами Українського Народ
ного Союзу, то це в мене викликало
подив.
Так було зі мною. Але важко бу
ло б писати про те, як, скажімо, зви
чайний львівський українець уявляв
собі УНСоюз. На основі самих тих
інформацій про нього, що появлялись
на сторінках „Діла" та іншої україн
ської преси, важко було б робити вис
новок про те уявлення. Серед маси
українського населення в Раличині
Америка була дуже популярною. її
вважали за країну багату та вільну.
Бо коли б було інакше, то як можна
було б пояснити, що їх односельчани,
які виїхали до Америки бідними, бу
ли в спроможності присилати гроші
на будову читалень, Народних До
мів з театральними залями і допома
гати своїм братам та сестрам. Були
й такі випадки, що деякі переселенці
верталися з Америки з поважними
сумами грошей, купували ва них
землю, будували доми, словом, ста
вали багатими господарями. Це теж
популяризувало Америку в масах ук
раїнського населення.
У Львові в 1930-их роках ніколи
нікому з нас і не марилось, що ми
будемо так трагічно переживати дру
гу світову війну і що нам по довгій
скитальщині в Европі доведеться за
брести до Америки. Коли ж ми в ній
опинились, то дістали нагоду не тіль
ки приглянутись Українському На
родному Союзові зблизька, але й
стати його членами.
Аж тут, в Америці розкрились нам
очі на багато складних проблем, про
які ми у Львові й не думали, бо й
не могли думати, не переживши аме
риканської дійоноети. Тепер уже нам
ясно, чому американські українці так
горнулись до своїх братських орга
нізацій, а зокрема до УНСоюзу, як
і ми горнемось до нього від часу на
шого приїзду до Америки.
Від кінця 1930-их років змінились
ми, але змінились за той час і аме
риканські українці. Приїзд маси ук
раїнців із скитальщини до Америки
спричинив своєрідне потрясення як
між зажилими вже тут українцями,
так і між новоприбулими їх кровни
ми братами. Але це тривало недовго.
Минулись взаємні упередження, ми
нулись докори. На їх місце прийшли
мирне співжиття та співпраця на всіх
ділянках українського життя.
Новоприбулі сильно скріпили Ук
раїнський Народний Союз та інші
братські союзи, українські Церкви,
а попри те створили свої організації
професіонального (лікарі, ветерани,
інженери, правники) і навіть госпо
дарсько фінансового характеру (при
організаціях „Самопомочі"). Ново
прибулі іміґранти сильно підбудува
ли кадри наших інтелектуалістів і
презентують себе перед американсь
ким світом з найкращої сторінки.
93