Basic HTML Version
УКРАЇНСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА В ЗДА
Написав Василь Ленцик
Рік 1961-ий перейде до історії укра
їнської еміграції, а особливо її Церк
ви, як один із найважливіших. Коли
брати до уваги чисто громадський
сектор, то відзначування 100-ліття з
дня смерти генія України Тараса
Шевченка та 150-ліття з дня народин
Пробудителя Галицької України о.
Маркіяна Шашкевича, з науковими
конгресами з тої ж нагоди чи науко
вими конференціями, доповідями і
концертами — не тільки залишать
глибоке враження в учасників цих
національних імпрез, але й матимуть
вплив на дальший розвиток нашого
життя на еміграції.
Важливою подією була смерть бл.
пам. Митрополита Кир Константина
Богачевського, з якою закінчилась
свого роду епоха в житті Української
Католицької Церкви. Ця епоха позна
чилась піонерською розбудовою релі
гійного життя нашої еміграції в усіх
ділянках, починаючи від будови хра
мів, духовних семінарій та парохіяль-
них шкіл — до організації церковних
братств та інших організацій, тісно
пов'язаних з Церквою. Багато в ній
було труднощів, але в цих труднощах
кристалізувався світогляд україн
ського к а т о л и к а , скріплювалась
структура Української Католицької
Церкви, що знайшло признання в
Апостольській Столиці, яка уважала,
що доба піонерсько-місійної праці
вже минула і слід приступити до роз
будови церковного життя вглиб і
вширш, себто дати їй повну організа
ційну схему, уможливити легшу ад
міністрацію та виробити її ідеологіч
но як Церкву-Спадкоємницю Церкви-
Мучениці на Рідних Землях. Без сум
ніву, історичним фактом є впрова
дження Римом нової української но-
менклятури, в якій усунено уживану
протягом століття назву „рутені" і за
мінено її сучасною національною наз
вою „україні".
Всі ці факти мають свою глибоку
рацію і причинове пов'язання з подія
ми та становищем нашого Народу і
долею Української Католицької Церк
ви в Україні, що її большевицька вла
да переслідує як за перших віків хри
стиянства. Не було б наших мучени
ків та ісповідників за св. Віру, не бу
ло б такого буйного розвою Церкви
на еміграції. Кров мучеників в Укра
їні стала спонукою для буйного зрос
ту Церкви в Америці. З цього тільки
погляду треба розглядати стан її на
еміґрації. Хто з нас нині без звору
шення не згадує Митрополита-Іспо-
відника Кир Иосифа Сліпого, стій
кість якого у св. Вірі є будуючим при
кладом не тільки для всіх українців,
але й для мільйонів католиків та не-
католиків у цілому світі. Сам Вселен
ський Архиєрей Папа Іван XXIII при
нагоді авдієнції Митрополита Кир
Максима Германюка з Канади сказав,
що він на своєму бюрку постійно має
знімку нашого Великого Митрополи
та і кожного дня молиться за нього.
Отже, сучасний стан Української Ка
толицької Церкви в ЗДА тісно пов'я
заний з нашою Церквою на Рідних
Землях, і якщо беремо до уваги нау
ку св. Апостола Павла про містич
не Тіло Христа, що ним є св. Церква,
то ясним стає буйний її розвій.
Погляньмо, як виглядає тепер Ук
раїнська Католицька Церква в ЗДА.
Після смерти бл. п. Митрополита
Кир Константина Богачевського, Ми
трополичий Престіл був опорожнений
від 6 січня до 26 жовтня 1961 року.
За той час Адміністратором Фила-
делфійської Архиєпархії був Преосв.
Кир Йосип Шмондюк, дотеперішній
Єпископ Помічник. Номінаційна Бул-
ля нового Митрополита, що ним став
Єпископ Стемфорду, Преосв. Кир Ам-
врозій, носить дату 14 липня 1961 ро
ку, але офіційне проголошення номі
нації Митрополита Кир Амврозія бу-
94