Basic HTML Version
тематиком із замилування), а коли
це пішло добре, то вже після того
я мав можливість довідатись багато
від нього про його піонерську працю
в Америці та в Бразилії.
II
Про Український Народний Союз
та про його пресовий орган „Свободу"
я був поінформований вже в 1924 p.,
коли то „Свобода" передрукувала ці
лу мою працю про український уні
верситет, що появилась у Львові в
1923 р. п. н. „Боротьба за огнище ук
раїнської культури на західніх зем
лях України". Ця книжка була скон
фіскована польською цензурою. Не
зважаючи на те, багато її примір
ників попало до Америки й Канади.
„Свобода" не приходила до нас ре
гулярно, але все ж таки вона була
великим джерелом інформації про ор
ганізоване життя українців в Амери
ці, а крім того давала дуже багато
речевих відомостей про Український
Народний Союз, що вже тоді був най
більшою українською братською ор
ганізацією в Америці.
У тодішній „Свободі" було бага
то передруків з „Діла", і то не тіль
ки інформацій, але й цілих стагтей.
„Свободою" користувалось і „Діло"
в своїх інформаціях про українську
Америку. Референтом цих інформа
цій був пок. д-р Іван Німчук.
„Діло" мало в Америці свого без
платного кореспондента в особі д-ра
Семена Демидчука. Але він у своїх
дописах давав інформації про аме
риканське, а не про українське, полі
тичне та господарське життя.
Покійний д-р Іван Німчук був то
варишем пок. д-ра Луки Мишуґи ще
з віденських часів. Він з ним часто
переписувався, бо д-р Німчук працю
вав тоді над публікацією про неза
бутньої пам'яті співака Олександра
Мишуґу на замовлення його братани-
ча д-ра Луки Мишуґи. У зв'язку з
тією перепискою д-р Німчук не раз
ділився зі мною враженнями про вну
трішні українські відносини в Амери
ці, зокрема про відносини в Українсь
кому Народному Союзі та „Свободі".
Вони не належали тоді ДФ категорії
ідилічних.
III
Галицька земля під Польщею мала
великі потреби, а вслід за тим і тру
днощі в утримуванні „Рідної Школи"
та інвалідів УГА. Під час побуту у
Львові о. І. Сполітакевича, а потім
і д-ра Л. Мишуґи та О. Рев'юка,
львівські українські кола апелювали
до них, щоб is призбируваних в Аме
риці грошей приділювано дещо біль
ші дотації на „Рідну Школу" та укра
їнських інвалідів. Такий апель був
висунений тому, що організовано про
воджені там збірки йшли переважно
на підтримку українського револю
ційного руху.
З того апелю та суґестій нічого не
вийшло. Тому „Рідна Школа" виси
лала кількакратно до Америки п. Ле
ва Ясінчука для продовження збірок
на „Рідну Школу".
П. Лев Ясінчук мав нагоду пізнати
особисто всіх тодішніх американських
діячів як у центрах, так і на перифе-
ріях. Збірки вдавались, бо їх підтри
мувала українська преса із „Свобо
дою" на чолі. Вони були дорогі. Раз
приносили більше, раз менше, але
„Рідній Школі" облегшували віддих.
Від п. Лева Ясінчука я довідався не
мало доброго і гарного про УНСоюз
і „Свободу".
Усі ті джерела інформацій причи
нялись до того, що поволі в мене уста-
білівувалась опінія про цю велику
американську українську організа
цію. Вона ставала для мене симпа
тичною, а її масове членство я високо
цінив.
У нас була в Галичині „Карпатія",
що приймала забезпечення „на жит
тя", як це в нас казали. Були також
деякі триєстинські, пізніше італійські,
аналогічні організації. І я був заасе-
курований в одній із тих організацій
на 20 років. Але війна перекреслила
все, а також і мої вплати та ощад
ності. Одначе, ці організації не були
такими масовими, як це мало і має
місце в Українському Народному Со
юзі.
Г /
Коли я довідався, що УНСоюз ви
давав в Америці публікації про ук
раїнські справи в англійській мові, це
92